еред основних проблем у сфері валютно-курсового регулювання, що у різний час виявлялися більшою чи меншою мірою, можна виділити такі:- низьку ефективність методів дисконтної політики;- проблеми одночасного підтримання визначеного рівня валютного курсу та стримування інфляції в умовах активного припливу іноземних капіталів;- недостатній рівень інституційного розвитку валютного ринку, в першу чергу в частині його строкового сегмента та системи інструментів страхування від валютних ризиків;- труднощі із визначенням напряму змін валютних курсів для забезпечення позитивного сальдо торгового балансу: специфічна структура зовнішньої торгівлі визначає чутливість торгового балансу України до коливань світових цін на метал та енергоносії, які під впливом змін валютних курсів змінюються в різних напрямах;- інфляційні наслідки пришвидшеного нарощування золотовалютного резерву;- необхідність стримування ревальційного/девальваційного тиску з боку потоків капіталу;- низький рівень довіри до національної валюти та висока підвладність валютного ринку спекулятивним настроям.Тим часом макрофінансова збалансованість економіки України визначальною мірою залежить від курсової динаміки, що зумовлюється:- високим рівнем доларизації української економіки;- істотним збільшенням частки внутрішніх кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають валютних доходів;- швидким зростанням зовнішніх запозичень сектору фінансових і нефінансових корпорацій;- активним перебігом інтеграційних процесів у банківському секторі;- зміною структури розподілу валютних ризиків, які перемістилися з банківського сектору до сектору домогосподарств та нефінансових корпорацій;- погіршенням торгового балансу;- високим рівнем імпортозалежності України;- традиційною прив'язкою номінального якоря монетарної політики до курсової динаміки.Сьогодні більшість із вище наведених факторів повністю себе проявили в умовах економічної кризи та валютної кризи в Україні. Утримання незмінного офіційного курсу гривні до долара США починаючи з травня 2005 pоку, свідчить про успішність дій Національного банку України щодо управління валютним курсом. Утім практика ще не дає підстав для висновку про незворотність та стійкість механізмів збалансування валютної сфери. В даний момент уже є очевидним, що фіксація валютного курсу має позитив тільки у короткостроковому чи середньостроковому періоді. З появою кризи така система дала збій, і вже починаючи з жовтня-листопада 2008 року Нацбанк втратив контроль над валютним ринком. Фіксація офіційного курсу гривні відносно долара США в останні місяці мала тільки формальний характер, фактично валютні курси набули ознак вільного курсоутворення. Готівковий курс формувався в залежності до зміни ринкових факторів. Однак, перехід до вільного курсоутворення в сьогоднішній час обумовить набуття курсовою динамікою таких іманентних рис вільного плавання, як непередбачуваність і висока волатильність, що загрожує:- розбалансуванням валютної структури банківських активів і пасивів;- різким погіршенням платоспроможності позичальників і відповідним підвищенням частки проблемних кредитів;- посиленням загального рівня невизначеності в економіці та погіршенням інвестиційного клімату;- збільшенням кількості помилок суб'єктів валютних відносин щодо формування їх валютних позицій;- посиленням боргового навантаження на вітчизняну економіку.З цих причин, можна стверджувати, що в Україні сформувалися обмеження внутрішнього та зовнішнього характеру, які звужують можливості запровадження режиму вільного курсоутворення, якого потребує перехід до монетарного режиму інфляційного таргетування. Тому, незважаючи на офіційне існування в Україні режиму валютного коридору і підтримання Національним банком певних курсових диференціалів (на міжбанківському ринку і на ринку готівкової валюти формуються спої ринкові обмінні курси, які не завжди збігаються з офіційним),Разом з тим продовження політики фактичної фіксації курсу гривні до долара США хоча і дозволяє забезпечити стабільність монетарної сфери економіки у середньостроковій перспективі, проте має низку негативних проявів, а саме:- вимагає постійного нарощування золотовалютного резерву через проведення валютних інтервенцій, а отже, обмежує можливості Національного банку України здійснювати незалежну грошово-кредитну політику;- не сприяє подоланню доларизації в умовах вищих темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою;- послаблює мотивацію до активнішого використання інструментів страхування від валютних ризиків і позбавляє строковий сегмент валютного ринку стимулів до розвитку;- унеможливлює захист економіки від зовнішніх шоків шляхом коригування валютних курсів;- загрожує виникненням суперечності у монетарній політиці за необхідності досягнення двох орієнтирів - інфляційного та курсового.Таким чином, у монетарній сфері України склалася суперечлива ситуація, що вимагає як збереження фактора валютної стабільності, так і підвищення гнучкості валютного курсу. Формальне проголошення режиму валютного коридору за фактичного збереження прив'язки гривні до долара США, на нашу, думку, не може бути оптимальним вирішенням проблеми, а лише відкладає у часі необхідність прийняття радикальних рішень щодо удосконалення валютно-курсової політики і посилює вірогідність кризового сценарію розвитку подій.Для розв'язання зазначеної проблеми необхідно сконцентруватися на створенні такого механізму регулювання валютних курсів, функціонування якого не суперечить завданню переходу до монетарного режиму, що ґрунтується на ціновій стабільності, проте дозволяє запобігти надмірній курсовій волатильності та зберегти контрольовапість і передбачуваність курсової динаміки. Саме гнучкий, але передбачуваний валютний курс несе у собі потужну стимулюючу функцію, не загрожуючи ціновій стабільності і стійкості національної валюти. Йдеться про використання у валютно-курсовій політиці правила різниць, коли за орієнтир береться максимально допустимий процент зміни номінального валютного курсу, за якого зберігається відповідність динаміки реального ефективного обмінного курсу рівноважному тренду.У цій ситуації розширення меж гнучкості валютного курсу залежатиме від стану соціально-економічних параметрів країни, насамперед, структурних зрушень в економіці, зменшення її імпортозалежності, швидкості розвитку валютного сектору, зменшення доларизації, розширення сфери обігу національної валюти і стабільності попиту на неї як засобу платежу та заощадження, впровадження прогресивних систем валютного ризик-менеджменту тощо. У зв'язку з цим забезпечення необхідного рівня гнучкості валютних курсів у контексті переходу до монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності, під час якого ринкові механізми валютного курсоутворення ще не набули належного впливу, потребує вжиття низки заходів, які мають здійснюватися за такими напрямами: - посилення дієвості дисконтної політики; удосконалення девізної політики;- розвиток валютного ринку, передусім його строкового сегмента, у відповідності до міжнародних стандартів;- активізація розвитку прогресивних технологій і інструментів страхування від валютних ризиків;- підвищення прозорості у валютній сфері та удосконалення комунікативної політики Національного банку України;- розробка середньострокової стратегії валютної лібералізації в сфері регулювання руху капіталів;- поліпшення системи управління золотовалютним резервом на основі досвіду зарубіжних країн.Указані напрями є підставою для визначення низки першочергових завдань щодо удосконалення системи валютно-курсового регулювання, якими мають стати:- формування дієвих механізмів управління процентними ставками та посилення їх ролі в регулюванні валютного і грошово-кредитного ринків;- інтенсифікація процесів становлення глибокого і ліквідного валютного ринку, передусім зміцнення його строкового сегмента з одночасним створенням правових та інституційних основ для моніторингу і контролю здійснення операцій з високоризикованими валютно-фінансовими технологіями та інструментами;- удосконалення тактики, форм і методів проведення валютних інтервенцій;- зміцнення ринкової дисципліни як доповнення до адміністративних важелів регулювання валютними курсами;- посилення важелів стимулювання суб'єктів валютного ринку до активнішого використання інструментів страхування і перенесення валютних ризиків;- розробка ефективних інформаційних методів впливу на валютний курс;- розробка поетапної стратегії валютної лібералізації, спрямованої на пріоритетне забезпечення національних інтересів України;- зосередження зусиль на узгодженні кроків у сфері лібералізації потоків капіталу з розвитком внутрішнього валютно-фінансового середовища;- моніторинг диспропорцій та ризиків валютної лібералізації з адекватним удосконаленням норм пруденційного контролю і нагляду за діяльністю суб'єктів валютно-фінансових відносин і перебігом процесів у валютно-фінансовій сфері.На нашу думку, неминучою альтернативою валютно-курсової політики, спрямованої на забезпечення курсової стабільності у спосіб прив'язки валютного курсу, яка вже пережила свій час і веде до консервування структурних диспропорцій української економіки та гальмування інституційного розвитку валютної сфери, могла б стати політика сприяння стійкості національної валюти на основі її високої вартості. У 2005-2006 роках Національним банком України вже зроблено низку кроків у цьому напрямі, проте в концептуальному сенсі як комплекс взаємоузгоджених дій та інструментів вона ще не набула свого оформлення.Термін «стабільність грошової одиниці» найчастіше трактується як незмінність її офіційного курсу до провідних валют» і практично ототожнюється з його фіксацією, що суперечить політиці переходу до монетарного режиму інфляційного таргетування. Водночас стабільність не повинна означати абсолютної незмінності, оскільки в умовах ринкової економіки ціни мають гнучко реагувати на коливання попиту та пропозиції на відповідних ринках. Монетарна політика не може ставити цілі, які суперечать об'єктивним законам ринку, але вона може впливати на умови його функціонування. Саме використання терміна «стійкість національної валюти» зміщує акценти із незмінності курсу грошової одиниці до необхідності збільшення її вартості на основі підвищення купівельної спроможності і ліквідності, що дозволить розширити сферу обігу валюти, стабілізувати попит на неї і таким чином забезпечити передбачуваність її курсу. Додання до даного терміна дієслова «сприяння» означає перехід до непрямих методів та інструментів регулювання валютної сфери, коли Національний банк не несе зобов'язань щодо підтримання визначеного рівня валютних курсів, але докладає максимальних зусиль для забезпечення його передбачуваності шляхом здійснення нагляду і контролю на основі оцінки валютних ризиків, розвитку систем раннього реагування на негативні тенденції у валютній сфері з метою попередження їх розвитку, стимулює суб'єктів валютного ринку до вдосконалення методологій внутрішнього контролю за збалансованістю їх валютних позицій.Отже, стабільність курсу національної грошової одиниці - це лише один, хоча і вкрай вагомий показник валютної і фінансової стійкості економіки країни та її валюти. Для підтримання стійкості національної валюти необхідно три основні елементи: висока купівельна спроможність, ліквідність, передбачуваний валютний курс. Валютна політика, спрямована на сприяння стійкості національної валюти, реалізовуватиметься завдяки забезпеченню інструментами валютно-курсового регулювання довгострокової стабільності валютної сфери і збалансованості процесу валютного курсоутворення без прямого втручання у механізми функціонування валютного ринку.Сенсом даної політики має стати саме захист та підтримка Національним банком України елементів механізмів само збалансування валютного ринку на відміну ідеології повного невтручання, характерного для неоконсервативних ліберальних концепцій. Важливо наголосити, що спрямованість зусиль Національного банку на сприяння стійкості національної валюти лише тоді не спричинить гальмування переходу до режиму гнучкого курсу, коли його позиції будуть не в механічному обмеженні курсових коливань, а в усуненні основних причин «стрибків» валютних курсів. Йдеться про відмову від жорсткого контролю за курсовою динамікою у короткостроковому періоді для уникнення суттєвого розриву між поточним курсом та його рівноважним трендом на довгострокових інтервалах часу.Введення режиму плаваючого валютного курсу можна розпочати шляхом поступового зменшення участі Національного банку України на валютному ринку або шляхом переходу до режиму валютного коридору чи цільових зон.Одномоментне запровадження плаваючого режиму означає, що держава відмовляється від утримання номінального курсу в ролі якоря. В такому разі на перший план виходить інфляційне таргетування. Назвемо основні причини обмеження політики інфляційного таргетування в Україні.По-перше, в останні роки динаміка цін на споживчому ринку формувалася здебільшого під впливом інфляції витрат і динаміки цін на продукцію сільського господарства. Починаючи з 2001 року до 2006 року не зазнавала суттєвих змін також тарифна політика в Україні. Тобто, враховуючи, що в майбутньому процеси дерегулювання та вирівнювання цінових диспаритетів активізуються, ефективність грошово-кредитної політики з огляду на її вплив на рівень інфляції буде низькою. Звичайно, можна як ціновий якір взяти не рівень споживчих цін, а показник базової інфляції, вилучивши з індексу споживчих цін вплив державного цінового регулювання. Свого часу такий шлях обрали Чехія та Нова Зеландія. Але в Україні високий ризик того, що суспільство не зрозуміє подібного підходу, як і ефективності заходів грошово-кредитної політики. Це може призвести до посилення інфляційних очікувань і знівелює позитивний ефект від таргетування інфляції.По-друге, економічна практика останніх років доводить, що в Україні трансмісійний механізм базових ставок на грошовий ринок ще доволі слабкий. Причинами цьому є: і збереження високих кредитних ризиків у реальному секторі економіки, і низька капіталізація банків, і незначні обсяги ринку цінних паперів тощо. Тобто в країні ще недостатньо розвинуті фінансова і банківська системи. Ринок іноземної валюти досі був єдиним ефективним засобом впливу на стан грошового обігу. Останнє фактично означає, що різка відмова Національного банку України від участі на валютному ринку може сформувати дефіцит ліквідності у банківській системі та призвести до підвищення відсоткових ставок.За результатами дослідження (Еіn-chengreen and others) зроблено висновок, що для успішної реалізації політики таргетування інфляції в економіці мають сформуватися відповідні передумови:- інституційна незалежність: Національний банк юридично має бути повністю незалежним і незалежним від бюджетного та/або політичного тиску, які б вступали у суперечність із цілями стосовно інфляції;- розвинута технічна інфраструктура: Національний банк повинен мати у розпорядженні інструменти прогнозування та моделювання динаміки інфляції, а також необхідну базу даних;- економічна інфраструктура: практика регулювання цін має бути обмежена з одночасним зменшенням уразливості економіки щодо зміни цін на товари та обмінних курсів із додержанням обов'язкової умови мінімального ступеня доларизації;- розвинута фінансова система: аби звести до мінімуму потенційні конфлікти із цілями фінансової стабілізації та гарантувати ефективну передачу впливу грошово-кредитної політики, банківська система повинна бути надійною, а ринки капіталу - добре розвинутими.З огляду на специфіку розвитку України до цього переліку вимог слід додати наявність ефективних державних механізмів впливу на ціноутворення в сільському господарстві та на ринку нафтопродуктів.Водночас інше дослідження [33], проведене експертами МВФ, свідчить, що відсутність цих передумов не є безпосередньо бар'єром для реалізації політики таргетування інфляції або її успіху. Отже, поєднуючи теоретичні засади запровадження політики плаваючого валютного курсу і переходу на інфляційне таргетування із практикою інших країн та особливостями розвитку економіки України, можна зробити висновок про доцільність запровадження перехідного періоду, протягом якого має бути забезпечено:Підвищення ефективності операцій монетарної політики та відповідно збільшення в емісійній політиці Національного банку України частки операцій рефінансування і операцій із цінними паперами на відкритому ринку;Поступову лібералізацію ринку капіталу, яка проводитиметься синхронно з розвитком банківської системи, оскільки відмова від основних валютних обмежень потребує широкомасштабної і негайної перебудови системи регулювання внутрішнього ринку фінансових послуг.Валютна лібералізація будь-якою ціною не повинна бути самоціллю, оскільки це не відповідає національним інтересам країни. Етапи лібералізації мають співвідноситись із підвищенням конкурентоспроможності не лише вузької групи експортерів сировини, а й основних секторів економіки України (в тому числі банківської системи) у світовому господарстві;3. Підтримання на достатньому рівні валових міжнародних резервів зі збільшенням у них частки євро.Міжнародні резерви Національного банку України станом на 1 січня 2009 року становили 31,543 млрд. дол. США. За розширеними критеріями адекватності резервів з урахуванням ризиків (втрати доступу до міжнародного ринку капіталів, втечі національного капіталу та збільшення дефіциту поточного рахунку) цей обсяг ще не є достатнім.Проте це не означає, що необхідно вже у 2009 році нарощувати резерви до критеріїв адекватності. Враховуючи той факт, що Національний банк оголосив про наміри відходити від політики фіксованого обмінного курсу, поступово збільшуючи його волатильність, немає нагальної потреби у подальшому активному збільшенні резервів, як це відбувалося в останні роки за умов проведення де-факто політики фіксованого валютного курсу. Резерви слід збільшувати відповідно до розширення економіки з поступовим поліпшенням критеріїв достатності резервів. Інакше інтенсивне нарощування резервів у майбутньому сприйматиметься як прояв слабкості економіки України, що не може забезпечити ефективний перерозподіл вхідних грошових потоків (у Польщі після введення у І кварталі 1999 року механізму інфляційного таргетування динаміка валових міжнародних резервів була доволі помірною: у 1999 році - +2 970 млн. євро., у 2000 році - +2 345 млн. євро., у 2001 році - +543 млн. євро., у 2002 році - -1 617 млн. євро., у 2003 році - -1 356 млн. євро., у 2004 році - -128 млн. євро. Лиш у 2005 році відбулося суттєве зростання - на рівні 9 004 млн. євро) [52];4. Утримання курсу від значних номінальних коливань у визначеному діапазоні, який у міру досягнення попередніх цілей, а також цілей дерегуляції внутрішнього ринку товарів та послуг, реформування фіскальної політики держави поглиблюватиметься.Як зазначалося, перевагою плаваючого режиму є саме можливість згладжувати негативні наслідки впливу процесів глобалізації за рахунок корекції номінального курсу. Але коливання курсу не повинні дезорієнтувати економічних агентів, тим більше виступати у ролі додаткового дестабілізаційного чинника в перехідних економічних системах. Від перепадів світової кон'юнктури краще захищатися «резервною подушкою», а не валютним курсом, що є, на думку нобелівського лауреата Манделла, «найважливішою з усіх цін у відкритій економіці [53].Отже, успішна довгострокова валютно-курсова політика повинна поєднувати елементи гнучкості і контролю, а її орієнтиром має стати поетапний перехід до режиму плаваючого валютного курсу. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇБагатьох суб'єктів підприємництва, та й просто громадян, хвилюють сьогодні коливання курсу гривні щодо основних вільно конвертованих валют. На курс валюти впливає безліч чинників, основними з них є:1. Темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції у країні, тим нижчий курс її валюти. Знецінення грошей викликає зниження їх купівельної спроможності та тенденцію до падіння обмінного курсу щодо валют країн, де темпи інфляції нижчі. Водночас підвищений рівень інфляції дає зелене світло експортерам, продукція яких стає більш конкурентоздатною на зовнішньому ринку і відповідно збільшує частку експорту в торговельному балансі країни.2. Платіжний баланс. Включає торговельний баланс (порівняння експорту та імпорту) і баланс руху капіталів. Позитивний платіжний баланс (Перевищення надходжень іноземних валют з-за кордону над платежами за кордон) сприяє підвищенню курсу національної валюти, оскільки пропозиція перевищує попит на іноземні валюти.3. Валовий національний продукт. Збільшення пропозиції продуктів підвищує курс валюти. Зростання валового національного продукту - це хороший стан економіки, збільшення промислового виробництва, припливу закордонних Інвестицій, зростання експорту,4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Підвищення рівня процентних ставок за банківськими депозитами стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження провокує відплив капіталів за кордон.5. Рівень безробіття. Якщо безробіття перевищує допустимий рівень, це призводить до падіння курсу національної валюти.6. Валютна політика. Формування валютного курсу за допомогою механізму попиту і пропозиції може супроводжуватися різкими коливаннями. Для їх заборони проводиться певна валютна політика.На курс валют також впливають продуктивність в економіці, розмір роздрібних продажів, розмір житлового будівництва, довіра до національної валюти на світовому ринку, індекси акцій тощо.Під впливом світової валютної кризи зазначені суперечності розгорнулися у вагомі проблеми: - зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень за гострої потреби у рефінансуванні запозичень попередніх періодів. Причому, хоча час настання такої потреби був відомий заздалегідь, в Україні зберігалася дія регуляторних інструментів, спрямованих на обмеження зовнішніх запозичень (втім, і їх було впроваджено із значним запізненням, лише в середині 2008 року);- витік капіталу з країни, пов'язаний з падінням фондових індексів в Україні (індекс Першої фондової торгівельної системи знизився на 80%) та світі, що підвищило попит на іноземну валюту та викликало девальваційні тенденції. Очікування девальвації додатково прискорили вихід спекулятивних капіталів, які увійшли на ринок в розрахунку на отримання курсового прибутку в умовах номінального й реального зміцнення гривні;- зниження попиту на провідних експортних ринках України (насамперед - металургійної продукції), що співпало з погіршенням умов торгівлі для українських експортерів в середині 2008 року через здешевлення долара та подорожчання складових собівартості їхньої продукції;- наростання негативних очікувань суб'єктів ринку під впливом демонстраційного ефекту низки банкрутств потужних фінансових компаній провідних країн світу, біржової паніки, дестабілізації фінансової стійкості Промінвестбанку, які посилилися ігноруванням потреб у здійсненні антикризової політики в межах України.З цих причин забезпечення поточної стабільності валютно-фінансової системи повинно мати комплексний характер і залежить від ефективного вирішення двох суперечливих завдань - забезпечення на належному рівні банківської ліквідності та підтримання курсу гривні. Валютні інтервенції з метою запобігання девальвації ведуть до зменшення банківської ліквідності, в той час як рефінансування банків веде до посилення попиту на іноземну валюту на валютному ринку. Одночасне проведення масштабних валютних інтервенцій і операцій з рефінансування може лише виснажити міжнародні резерви Національного банку Укриїни та надмірно збільшити грошову пропозицію. Відтак доцільно визначитися, яка з альтернатив містить у собі більший ризик для національної економіки. З нашої точки зору, ліквідність банків є важливішою, оскільки вона лежить в основі стабільності національної фінансової системи. Тоді як намагання втримати курс на попередніх значеннях може суперечити макроекономічному тренду розвитку економіки - у 2008 р. фундаментальні фактори, що визначають курсову динаміку, істотно погіршилися.Вкрай важливими в цьому контексті є стримування темпів інфляції, що дозволить втримати реальний курс гривні від надмірно швидкого підвищення. Тим часом, антиінфляційні заходи монетарної політики, а також дії Національного банку щодо обмеження обсягів банківського кредитування досить ефективні у короткостроковому вимірі, проте суперечать середньо- і довгостроковим цілям фінансової стабілізації, яка має спиратися на стимулювання ділової та інвестиційної активності. Отже, тривалість їхньої дії має бути якнайменшою, й вони мають бути якнайшвидше замінені на антиінфляційні заходи структурного характеру. Розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку Національного банку (в тому числі - запровадження цільових інструментів рефінансування) має належним чином компенсувати втрати гривневої ліквідності при проведенні валютних інтервенцій. Необхідність рефінансування зовнішньої заборгованості комерційних банків в поточному, а у значно більшій мірі - у наступних роках вимагає зміни орієнтирів банківського регулювання з обмеження на спрощення умов для зовнішніх запозичень. Між тим, при цьому неприпустимим є подальше зростання залежності українських банків від припливу іноземних кредитних ресурсів: пріоритетним напрямком для банків має стати концентрація національних заощаджень. Потрібна також чітка структуризація напрямків використання залучених ресурсів.Здійснені Національним банком України оперативні заходи відіграли важливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому вони мають бути замінені на розгалужену мережу інструментів та регуляторних заходів, які спроможні модернізувати фінансову систему України в напрямку підвищення її антикризової стійкості. У світлі цього завдання недопущення надмірних курсових флуктуацій та підтримання стійкості банківської системи визначають необхідність:1. Посилення ролі Національного банку України в процесах курсоутворення шляхом як активних валютних інтервенцій, так і підвищення жорсткості правил торгівлі на валютному ринку; 2. Розвитку механізмів управління гнучким валютним курсом з метою недопущення його різких стрибків і збереження оптимальної динаміки реального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;3. Зміни концепції регулювання руху капіталів у напрямі зняття обмежень на приплив капіталу і ужорсточення контролю за його відпливом за «тіньовими схемами»;4. Зміцнення стабільності банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання; 5. Активізації політики рефінансування, розгляду можливості зменшення норм обов'язкового резервування, збільшення лімітів і послаблення вимог до застави при отриманні банками кредитів від Національного банку України; 6. Посилення контролю за спекулятивними угодами на міжбанківському валютному і ресурсному ринках;7. Посилення спроможності фінансового сектору до ринкової «стерилізації» частини надлишкової грошової маси, що знаходиться на руках у населення через розширення спектру цінних паперів для роздрібного продажу та розвиток фінансової інфраструктури, зокрема - страхової мережі;8. Розробки механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у вигляді облігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного капіталу внутрішніми ресурсами у спосіб підвищення ролі у структурі грошової пропозиції каналу рефінансування, шляхом розміщення бюджетних коштів у банківській системі та залучення коштів населення.Після повного виходу з кризи, стабілізації та посиленні банківського сектору Нацбанку варто спрямувати свої зусилля на впровадження політики плаваючого валютного курсу, який є загальноприйнятим в провідних країнах світу. Не зважаючи на виникнення кризи вартість їхніх валют сильно не похитнулася. Однак, передумовою даного валютного режиму має бути стійка банківська система, високий рівень національного виробництва, позитивний платіжний баланс, поступова переорієнтація експорту з торгівлі ресурсами на торгівлю кінцевими споживчими продуктами тощо. Адже стабільність вільно плаваючого курсу забезпечує сильна економіка країни.Таким чином, формування валютного курсу - складний багатофакторний процес, заснований на взаємозв'язку національної та світової економіки, прогнозуванням якого займаються зазвичай досвідчені аналітики. Проте аналіз основних чинників може допомогти суб'єкту господарювання виявити тенденцію у зміні курсів національної валюти для прийняття управлінських рішень. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ.2. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року №679-ХІV.3. Белінська Я.В. Валютно-курсове регулювання: проблеми, теорії і практики: Монографія. / Я.В. Белінська. - К., 2007. - 372 с.4. Береславская Е. Курсововая политика НБУ и ее влияние на социально-экономические процессы в Украине / Е. Береславская // Финансовые риски. - 2005. - №1. - С. 34-36.5. Береславська О. Курсова політика в умовах припливу іноземного капіталу в Україну / О. Береславська // Вісник Національного банку України. 2008. - №2.6. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2007. - №3. - С. 9-13.7. Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2009. - №2.8. Гальчинський А.С. Основи економічної теорії: Підручник. / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.А. Палкін. - К.: Вища школа, 1995. - 471 с.9. Гриценко А.А. Формирование информационно-поведенческой парадигмы монетарной политики / А.А. Грищенко, Т.А. Крическая // Экономическая теория, - 2007. -№2. - С. 46-69.10. Гриценко А. Механізм валютної трансмісії: інституційно-поведінковий підхід / А. Гриценко, Т. Унковська // Вісник Національного банку України. - 2007. - №11. - С.8-11.11. Гроші та кредит: Підручник. - 4-те вид., перероб. та доповн. / За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.12. Грошкова Н. Валютно-курсова політика: практичний досвід та рекомендації / Н. Грошкова // Вісник Національного банку України. - 2007. - №1. - С. 62-65.13. Дзюблюк О.В. Валютна політика: Підручник. / О.В. Дзюблюк. - К.: Знання, 2007. - 422 с.14. Козюк В. Вплив відкритості економіки на монетарну політику: емпіричний аналіз на прикладі країн ОЕСР / В. Козюк // Вісник Національного банку України. - 2005. - №7. - 50-54.15. Кораблін С. Інфляційні орієнтири / С. Кораблін // Дзеркало тижня. - 2006. - №10. - С.9.16. Крищенко К.Н. О влиянии курсовых эффектов валютной политики на инфляцию / К.Н. Крищенко // Экономические науки. - 2006. - №2. - С.7-44.17. Крючкова І. Макроекономічні наслідки зміцнення гривні / І. Крючкова Вісник Національного банку України. - 2005. - №5. - С. 14-18.18. Мелих О. Валютно-курсова політика та її вплив на фінансову безпеку держави / О. Мелих // Вісник Національного банку України. - 2008. -№8.19. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. /Ф. Мишкін - К.: 1999. - 963 с.20. Мойсеев С.Р. Денежно-кредитная политика: теория и практика: Учебное пособие. / С.Р. Мойсеев. - М.: Экономист, 2005. - 652 с.21. Монтес М.Ф. Азиатский вирус или «гомандская болезнь». Теория и история валютних кризисов в России и других странах. / М.Ф. Монтес, В.В. Попов. - М.: «Дело «, 2000.22. Олейнов А. Валютная структура международных экономических отношений в начале ХХI века / А. Олейнов // Вопросы экономики. - 2005. - №4. - С. 43-57.23. Петрик О. Перехід до більшої гнучкості обмінного курсу в Україні - виклик часу / О. Петрик // Вісник Національного банку України. - 2005. - №4. - С. 4-11.24. Половньов Ю. Визначення чинників динаміки ефективного обмінного курсу гривні / Ю. Половньов, А. Андрощенков // Вісник Національного банку України. - 2008. - №5.25. Рогач Ф. До системи валютних курсів / Ф.Рогач, Ю. Курза // Вісник Національного банку України. - 2008. - №4.26. Скрипник А. До питання взаємозв'язку динаміки рівня цін, валютного курсу та обсягу грошової маси / А. Скрипник // Вісник Національного банку України. - 2000. - №11. - С.7-10.27. Скрипник А. Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні / А. Скрипик, Г. Варваренко // Вісник Національного банку України. - 2007. - №1. - С. 40-48.28. Скрипник А. Доларизація економіки та динаміка валютних активів домашніх господарств / А. Скрипик, Г. Варваренко // Вісник Національного банку України. - 2003. - №4. - С, 62-71.29. Слинько Д. Чуда не будет / Д. Слинько // Экономические известия . - 2005. - №112. - С.430. Унковська Т. Моделювання впливу змін обмінного курсу національної валюти на підприємства експортного, імпортного та внутрішнього секторів економіки / Т. Унковська // Вісник Національного банку України. - 2005. - №6. - С. 12-16.31. Шумська С.С. готівкові кошти населення в іноземній валюті як фінансовий ресурс економіки / С.С. Шумська // Наукові записки. - 2004. - С. 47-53.32. Ющенко В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - 2-ге вид., перероб. та доповн. / В. Ющенко, В. Лисицький. - К.: Видавничий дім «Скарби», 2000. - 336 с.33. Обзоры мировой экономики и финансов. «Перспективи развития мировой зкономики. Сентябрь 2005 года. Институциональное строительство». - Международньїй валютний фонд.34. Bernanke Ben. Essays on the Great De-pivssion. - Princeton University Press, 2005.35. Bernanke Ben, Laubach Thomas, Mishkin Frederic, and Posen Adam. Inflation Targeting: Lessons from the International Experience. - Princeton University Press, 2005.36. Bernanke Ben and Blinder Alan. The Federal Funds Rate and the Channels of Monetary Transmission // Economic Review 82 - 1992 -№4.- P. 901-921.37. Dornbush R. Keys to Prosperity: Free Markets Sound Money and a Bit of Luck. - MIT Press. - 2000.38. Dornbush R. «Financial Crises, Exchange Rate Arrangements and the IMF» in The Paradoxes of Unintended Consequences, in Honor of George Soros / Edited by Lord Dahrendorf Yehuda Elkana, Aryeh Neier, William Newt on-Smith and Istvan Rev. - Central European University Press, 2000.39. Dornbush R. «Emetging Market Crises: Origins and Remedie» in Reforming the International Monetaiy and Financial System / P. B. Kenen and A.K Swoboda, editors. - International Monetary Fund, 2000.40. Dornbush R. «Curing a Monetary Overhang: Historical Lessons» in Money, Capital Mobility and Trade: Essays in Honor of Robert Mundell, GA. Calvo, R. Dorn-busch and M. Obstfeld, editors. - Cambridge: The MIT Press, 200L.41. Dornbush. R. «Fewer Monies, Better Monies « in Discussion on Exchange Rates and the Choice ofMonet aty- Policy Regimes // The American Economic Review. - 2001. - May. - P 238-242.42. Cavallo Eduardo A., Frankel Jeffry A. Does Openness to Trade Make Countries Less Vulnerable to Sudden Stops? Using gravity to Establish Causality // NBER WP№ 10957.43. Frank el Jeffry A. Slow Pass through Around the World: A New Import for developing Countries, with David Parsley and Shang-Jin \Vei)//NBER WP№ 11199. -March 2005.44. Krugman Paul R. «Pricing to Market When the Exchange Rate Changes, «in Real-Financial Linkages Among Open Economies / Ed. by Sven W. Arndt and J. David Richardson. - Cambridge, Massachusetts: MIT Press, 1987.45. Krugman Paul R. «Has the Adjustment Process Worked?» in International Adjustment and Financing: The Lessons from 1985-1991 /Ed. by C. Fred Berg-sten. - Washington: Institute for International Economics, 1991.46. Krugman Paul R. «What Do We Need to Know about the International Mon-eta/y System?» in Understanding Interdependence: The Macroeconomics of the Open Economy, ed. by Peter B. Kenen. - Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1995.47. Lane Philip R. The New Open Economy Macroeconomics: A Survey//Journal of International Economics. - 2001. - August. - Vol. 54 - P. 235-266.48. АЛафин. Размышления о валютных курсах. Как выбрать валютный режим государства // http://www.dengi-info.com/archive/article.php?aid=23349. А. Величенков. Международный валютный фонд: трое сбоку - ваших нет // http://www.rg.ru/bussines/financ/107.shtm50. FIRST AND SECOND STAGES OF THE EMU (1 July 1990 - 31 December 1998 // http://euro-pa.eu/scadplus/leg/en/sOlOlO.htm51. Денежно-кредитная политика в странах с переходной экономикой в 2001 г. // http://www.iet.ru/trend/2001/28.htm52. : http://www.nbp.pl/en/statystyka/cza-sowe_dwn/REZ93_05a.xls53. В.Попов. Высокие цены на нефть подрывают конкурентоспособность российской экономики /http://www.strana.ru/stories/02/02/06/2462//229579.html54. http://novynar.com.ua/business/4626255. http://www.epravda.com.ua/news/49f5b4226bf1c/56. Офіційний сайт Національного банку України [сайт www.bank.gov.ua]57. Офіційний сайт Державного комітету статистики [сайт www.ukrstat.gov.ua/]58. Офіційний сайт Асоціації Українських банків [сайт www.aub.com.ua]
Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.
