Поточні рахунки і облік розрахункових операцій

* заява власника рахунка;

«рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

* відповідне рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

«умови, передбачені угодою, про розрахунково-касове обслуговування між банком та власником рахунка.

У разі закриття рахунка згідно із законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України сума з недіючого поточного рахунка перераховується на рахунок 2903 «Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками». З цього рахунка погашається кредиторська заборгованість клієнтам або сума перераховується за напрямами, визначеними чинним законодавством.

6. Облік операцій при розрахунках платіжними дорученнями

Платіжне доручення -- це документ, котрий являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка (додаток. 1).

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовуються в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами.

Реквізити платіжного доручення встановлюються Національним банком України. На платіжних дорученнях у разі потреби платник може вказати дату валютування, але ця дата не може виходити за межі строку дії платіжного доручення.

Кількість примірників розрахункових документів відповідає потребам сторін, що беруть участь у розрахунках. Документи виготовляються з використанням технічних засобів або заповнюються від руки (кульковою ручкою); виправлення і підчистки заборонені.

Доручення приймаються від платника до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки; день заповнення не враховується. До виконання банк приймає доручення тільки в межах наявних коштів на рахунку платника, якщо інше не зазначено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи та послуги), у порядку попередньої оплати, для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств. Про це зазначається в рядку «Призначення платежу» з посиланням на назву, номер, дату товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними без участі банку. Але банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у своєму обліку:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями наведена нижче (рис. 4.3):

1 -- укладення угоди-контракту; 2 -- відвантаження продукції, товарів, здача робіт, послуг; 3 -- переданім платіжного доручення на право списання суми платежу; 4 -- виписка із поточного рахунка про списання грошових коштів; 5 -- платіжне доручення (повідомлення) про зарахування платежу на поточний рахунок одержувача; 6 -- виписка із поточного рахунка про зарахування платежу.

7. Облік операцій при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

1. постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

2. платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток 2).

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.

Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.

В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.

Банком платника:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;

К-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України».

Банком постачальника:

Д-т 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.

Схема документообігу у випадку розрахунків платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 4.4.

-- угода з зазначенням форми розрахунків -- платіжними вимогами-дорученнями;

-- відвантаження товару, продукції або передання робіт, послуг; 3 -- документи про відвантаження і платіжні вимоги-доручення, відправлені або вручені покупцеві; 4 -- по купець до оформлює платіжні документи і здає у свій банк на оплату; 5 -- банк покупця здійснює платіж із врученням виписки про це з поточного рахунка платника і надсилає документи в банк постачальника; 6 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок свого клієнта з врученням виписки про це з його поточного рахунка.

8. Облік операцій платіжними вимогами

Платіжна вимога -- розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Вказані особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги й у необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Банк стягувана приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника -- протягом ЗО календарних днів з дати їх складання.

У платіжних вимогах банк стягувана повинен перевірити відповідність заповнення таких реквізитів:

1. назву стягувана;

2. код стягувана;

3. рахунок стягувана;

4. найменування банку стягувана;

5. код банку стягувана;

6. підписи стягувана та відбиток його печатки.

Банк платника, отримуючи документи, перевіряє правильність заповнення реквізитів:

платник;

код платника;

рахунок платника;

банк платника;

код банку платника;

підписи та відбиток печатки платника.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.

Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу. Часткова оплата оформляється меморіальним ордером (додаток 3). На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. У разі відсутності коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.

У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» боржника;

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» боржника;

Д-т 2610 «Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності» боржника;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.

9. Облік операцій при розрахунках розрахунковими чеками

Розрахунковий чек -- це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Заповнена форма чека наведена у додатку 8.

Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Вони виготовляються на спеціальному папері на Банкнотній фабриці Національного банку України.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки -- один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, -- три місяці. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується).

Власникові заборонено передавання чекової книжки будь-якій іншій юридичній або фізичній особі.

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:

1. Згідно з заявою клієнта банк депонує зазначену суму на спеціальному рахунку, одержуючи комісійні за послуги:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» на суму ліміту чекової книжки;

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу).

Одночасно списується з поза балансу бланк виданої чекової книжки:

Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95--98»;

К-т 9821 «Бланки суворої звітності».

У міру розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворотному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику - чекодержателю. Останній перевіряє обов'язкові реквізити та завіряє його підписами посадових осіб згідно з карткою зразків підписів та відбитком печатки.

За інкасового варіанта розрахунків чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо», що чекають акцепту до сплати.

У разі надходження розрахункових чеків від іногородніх чекодержателів у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони обліковуються на позабалансових рахунках:

Д-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»; К-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95--98».

4. Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків будуть зроблені такі бухгалтерські записи:

Д-т 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95--98»;

К-т 9830 «Розрахункові документи і цінності, прийняті на інкасо»,

та одночасно:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України».

5. У випадку, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, буде зроблено такий бухгалтерський запис:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності».

При повідомленні банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує за депоновану) банк чекодержателя списує суму з зазначено го позабалансового рахунка 9831 «Розрахункові документи і цінності, відіслані на інкасо» і повертає чек чекодержателю із за значенням причин його несплати.

Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа -- за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності».

Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками наведена нижче (рис. 4.5).

-- подання заяви та необхідних платіжних доручень на придбання чекової книжки; -- видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 -- відвантаження продукції, товару, послуг; 4 -- передання чека на оплату продукції, товару, послуг; 5 -- чек і реєстр чеків; 6 -- передання чека в банк чекодавця; 7 -- сплата чека після перевірки; 8 -- зарахування грошей на поточний рахунок постачальника; 9 -- надання виписки із рахунка депонованих сум; 10 -- надання виписки із поточного рахунка постачальника.

10. Облік операцій при розрахунках акредитивами

Акредитив -- це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:

1. виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;

2. надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:

1. платник -- заявник акредитива (аплікант), юридична особа яка звертається до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива;

2. банк-емітент - - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

3. бенефіціар -- юридична особа, на користь якої виставлений акредитив. Це продавець, виконавець робіт або послуг;

4. авізуючий банк -- банк який за дорученням банку-емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якої відповідальності за його оплату;

5. виконуючий банк -- банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента проводить оплату документів, зазначених в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно й авізуючим банком.

Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника і в банку постачальника.

Вид акредитива залежить від наявності грошового покриття:

а) покритий -- акредитив, для здійснення платежів, за якого завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий (гарантований) -- акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром, наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом. Розпорядження про зміну умов відкличного акредитива заявник надає бенефіціару тільки через банк-емітент. Він, у свою чергу, повідомляє виконуючий банк, а останній -- бенефіціара. Розпорядження безпосередньо від заявника акредитива виконуючий банк не приймає.

Документи, які виставив бенефіціар до отримання повідомлення про зміну або анулювання акредитива виконуючий банк зобов'язаний оплатити, якщо вони відповідають умовам акредитива.

Безвідкличний акредитив -- це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

На кожному акредитиві має бути зазначено його характер: відкличний чи безвідкличний. Коли ця вказівка не зазначена, акредитив вважається безвідкличним.

Для відкриття акредитива підприємство-покупець подає банку-емітенту заяву. У заяві на відкриття акредитива (додаток 4) обов'язково вказується: назва заявника та бенефіціара, номер їх банківських рахунків та ідентифікаційні коди; назва, місцезнаходження, МФО банку-емітента та банку, виконуючого акредитив; строк дії, вид та сума акредитива; дата і номер договору, згідно з яким відкрито акредитив; перелік документів, проти яких має бути здійснений платіж; умови виконання акредитива. Якщо один із цих реквізитів відсутній, тоді акредитив не відкривається.

Акредитив закривається у таких випадках:

1. по закінченні дії строку акредитива;

«згідно з заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депоновані кошти;

2. за заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.

Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, вони залагоджуються сторонами без його участі.

Розглянемо особливості обліку покритого акредитива. При відкритті покритого акредитива заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» таких балансових рахунків:

2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»;

2526 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2550 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з бюджету Автономної Республіки Крим»;

2552 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з обласних бюджетів»;

2554 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів».

Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті наведена нижче (рис. 4.6).

1 -- покупець-платник передає до свого банку заяву на відкриття акредитива;

2 -- банк депонує кошти на рахунку 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами», бухгалтерським проведенням:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами» (на суму заявленого акредитива);

К-т 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» (на суму, визначену за послугу);

-- банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива;

-- банк постачальника, після одержання повідомлення, інформує постачальника про відкриття акредитива, який обліковує на позабалансовому рахунку 9802 «Акредитиви до сплати» (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли);

-- постачальник відвантажує товар покупцеві;

-- постачальник передає товарно-транспортні накладні та розрахункові документи своєму банку для одержання платежу;

-- банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива;

-- банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку-емітента;

-- банк-емітент після перевірки сплачує надіслані документи та сповіщає про платіж банк-контрагент:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

10 -- банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»

та одночасно

Д-т 991 «Коррахунок для рахунків розділів 95--95»;

К-т 9802 «Акредитиви до сплати»

Нижче наводимо схему документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника (рис. 4.7).

У даному випадку сума депонованого акредитива підлягає перерахуванню із банку-емітента у виконуючий банк. Послідовність операцій така.

1. Покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива.

2. Банк заявника акредитива (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на прибутку позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати» і перераховує гроші з поточного рахунка в банк постачальника бухгалтерським проведенням:

Д-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» (покупця);

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку

України».

3. Заява на акредитив отримана банком постачальника, одержані гроші зараховуються на рахунок 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» (рахунок «Розрахунки акредитивами») бухгалтерським проведенням:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами».

Постачальник, після одержання повідомлення від банку про надходження акредитива, відвантажує товар і передає реєстрирахунків та транспортні документи у свій банк.

Банк постачальника перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом, сплачує їх і надає виписку з рахунка:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок «Розрахунки акредитивами»;

К-т 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» (постачальника).

6. Банк постачальника повідомляє банк покупця про проведений платіж.

7. Банк покупця, одержавши повідомлення, списує суму акредитива на зменшення позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати».

У випадку відкриття непокритого акредитива (про це у заяві в рядку «вид акредитива» має бути додатковий запис «гарантований») банк-емітент (банк покупця) ураховує це за дебетом позабалансового рахунка 9122 «Непокриті акредитиви». Банк постачальника, одержавши про це повідомлення, враховує такий акредитив за дебетом позабалансового рахунка 9802 «Акредитиви до оплати», окремо від депонованих.

Надалі, після відвантаження постачальником продукції, товару, робіт, послуг і подання відвантажувальних документів своєму банку, здійснюються облікові операції оплати і перерахування коштів за методикою і послідовністю, як і при розрахунках покритими акредитивами, якщо на день надходження документів на поточному рахунку заявника акредитива є наявні кошти або за методикою кредитної операції в разі реалізації банківської гарантії.

Страницы: 1, 2