Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україн

Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україн

5

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Харківський банківський інститут

До захисту допускаю:

завідувач кафедри банківської справи,

Академік АЕН України, д.е.н., професор

О.В. Васюренко

Дипломна робота

Організація і функціонування систем міжбанківських розрахунків в Україні

Керівник роботи, ст. викладач К.О. Волохата

Консультант з питань використання

економіко-математичних методів,

к.ф.-м.н., доцент С.В. Гадецька

Консультант з питань використання

інформаційних систем і технологій,

к.т.н., доцент С.О. Шамов

Консультант з питань охорони праці,

ст. викладач Т.С. Молодоря

Студентка факультету

банківської справи, обліку і фінансів

V курсу, групи 52-БС-с

Спеціальності 7.050105 І.Ю. Шамрай

Харків - 2009

Анотація

Найголовніше у банківській сфері це налагоджені міжбанківські відносини, які є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків. Тому дослідження питань організації та здійснення міжбанківських розрахунків України набуває особливого значення.

У дипломній роботі вивчено теоретичні засади функціонування міжбанківських розрахунків; досліджено сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії; узагальнено принципи побудови та функції системи електронних платежів України як системно важливої платіжної системи країни; викладено функціонування міжбанківських розрахунків через інші системи; досліджено правову основу та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у системі електронних масових платежів; наведено сучасні проблеми міжбанківських розрахунків в Україні; проведено аналіз міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через систему електронних масових платежів нбу; досліджено особливості організації міжбанківських розрахунків в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»; запропоновано шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України, які містять у собі рекомендації щодо забезпечення безпеки платіжних систем, вдосконалення нормативної бази щодо цього питання; розглянуто моделювання платіжних потоків у системі електронних платежів України.

Наведені пропозиції і рекомендації сприятимуть удосконаленню платіжної системи України та забезпечать її ефективне функціонування в її новій редакції, яка вже готується до запровадження.

Ключові слова: міжбанківські розрахунки, платіжна система, система електронних платежів, платіжний потік.

Вступ

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни обумовлені досягненням Україною політичної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Ефективне функціонування економіки важко уявити без системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі види економічних відносин у суспільстві. І все це неможливе без взаємних розрахунків між банками - міжбанківських розрахунків. Найголовніше у банківській сфері це налагоджені міжбанківські відносини, які є обов'язковим елементом системи безготівкових розрахунків, тому дослідження питань організації та здійснення міжбанківських розрахунків України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження є організація та функціонування міжбанківських розрахунків в Україні.

Предмет дослідження - система електронних платежів України та інші системи, за допомогою яких здійснюються міжбанківські розрахунки на території України, їх роль та особливості їх використання в умовах ринкової економіки.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і розкриття діючої практики з питань міжбанківських розрахунків в Україні, а також пошуку напрямків вдосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій, що до цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

досліджено сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії;

розглянуто правову основу та виконання базових принципів для системно важливих платіжних систем у СЕМП;

наведено сучасні проблеми міжбанківських розрахунків в Україні;

проведено аналіз міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через СЕМП НБУ в 2005 році;

обґрунтовано особливості організації міжбанківських розрахунків в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»;

розглянуто особливості міжбанківських розрахунків та практика їх здійснення в ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” через систему ВПС;

проаналізовано стан розробки і впровадження проекту платіжної системи України нового покоління;

запропоновано шляхи вирішення проблем захисту інформації та питань безпеки міжбанківських розрахунків України.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного Банку України та Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відображення в законах “Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121 - III, в Законі України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679 - XIV, а також у Законі України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.01 р. №2346-ІІІ, також це питання висвітлюється в Положенні НБУ „Про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті” від 17.03.04 №110 та в Постанові Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про порядок клірингових розрахунків” від 02.04.94 №207 та регулюється іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

На вирішення проблем організації міжбанківських розрахунків, спрямовані дослідження Васюренко О.В., Єрохіної Н.А., Заброцької О.П., Коваль І.М., Кравець В., Савченко А., Лакосник Е., Логінова О., Мікитиної О.Г., Мірошниченко Т., Неділько А., Новак І., Омельчук Л., Погребна В., Савченко А., Семенченко О., Скороходова А., Страхарчук В.П., Супрунюк Ю.П., Тімошенко Н.В., Цокол С.Л., Чмелик Г., Шевченко С., Шкудун Д., Ющенко В.А. тощо.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити та вдосконалити роботу СЕП НБУ, з впровадженням платіжної системи нового покоління Національного банку України вона буде відповідати сучасним світовим стандартам для систем подібного класу та забезпечувати у майбутньому достатню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту інформації.

Що дасть можливість спростити організацію міжбанківського переказу для її користувачів та розширити спектр діяльності міжбанківських переказів.

Розділ 1. Сутність міжбанківських розрахунків в Україні: становлення та розвиток

1.1 Сутність міжбанківських розрахунків як економічної категорії

Розрахунки між банками є важливим елементом грошових розрахунків, бо у ринковій економіці щодня укладається безліч угод, а це означає, що здійснюються міжгосподарські розрахунки між економічними суб'єктами. Безготівкові платежі між суб'єктами підприємницької діяльності здебільшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків, що їх виконують. Отже, як було викладено у роботі [24], всі розрахунки за угодами суб'єктів підприємницької діяльності, рахунки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками.

Міжбанківські розрахунки є важливою складовою платіжного механізму держави і являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Україна відносно недавно приступила до розбудови своєї банківської системи. Однак, вивчивши кращий світовий досвід та запровадивши найсучасніші комп'ютерні технології, вона створила досить оперативну, ефективну й надійну систему міжбанківських розрахунків -- Систему електронних платежів (СЕП), що відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором і організатором її був НБУ. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, вона спроможна задовольнити потреби в розрахунках усіх банків.

В Законі України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” [4] дається таке визначення СЕП: “система електронних платежів Національного банку України (СЕП) -- загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації”.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме:

-- внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);

-- комбінацію систем ВПС і СЕП;

-- міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT;

-- двосторонні прямі кореспондентські відносини.

Головним призначенням кожної з названих систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки повинні відкривати один для одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками), та мати недорогу, швидкісну і надійну систему зв'язку для передавання інформації.

Кореспондентський рахунок -- це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Ведення коррахунків -- важлива складова кореспондентських відносин між банками.

Як зазначається в роботі [37] кореспондентські відносини -- це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов'язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами. Вони оформляються кореспондентськими договорами.

Укладенню кореспондентського договору між комерційними банками передує уважне вивчення ними один одного, а відкриття коррахунків здійснюється на підставі визначеного комплекту стандартних документів, установлених Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ 17.03.2004 №110 [19].

В українській практиці використовуються коррахунки кількох видів:

відкриті на взаємній основі, коли два банки (філії банків) відкривають їх один для одного;

відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку;

відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ;

технічні коррахунки, відкриті банкам -- учасникам СЕП у регіональних розрахункових палатах;

клірингові рахунки, що є різновидом коррахунків і відкриваються в клірингових центрах (розрахункових банках) для проведення заліку взаємних вимог між банками.

Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки «Ностро», «Лоро». «Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку.

«Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку -- його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком «Ностро», а для обслуговуючого банку -- рахунком «Лоро». В обслуговуючого банку-кореспондента «Лоро» відображається в пасиві балансу, а в банку-власника -- в активі балансу.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

усі операції здійснюються виключно у без паперовій (електронній) формі;

система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;

оборот коштів у системі здійснюється на коррахунку учасника СЕП;

ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тальки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках;

виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;

платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;

зарахування коштів одержувачу здійснюється тальки після списання їх з коррахунку банку, що обслуговує платника, і надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

Дотримання цих принципів, передусім недопущення овердрафту за коррахунками і забезпечення платежів у режимі робочого часу, позбавляють СЕП кредитного ризику і забезпечують їй високу ліквідність.

Основними функціями СЕП є:

проведення розрахунків між банками в електронній формі;

ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

можливість обміну між банками екстреною текстовою інформацією;

надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану коррахунків комерційних банків;

здійснення НБУ впливу на комерційні банки за порушення чинного законодавства та нормативів банківської діяльності;

забезпечення надійності розрахунків;

багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу на усіх стадіях обробки;

багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків.

НБУ організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через СЕП, приймає участь у здійсненні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП шляхом надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку.

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки - учасники електронних розрахунків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та керує діяльністю регіональних розрахункових палат. Архітектура СЕП зображена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Загальна архітектура СЕП

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: ЦРП - АРМ-1, АРМ ІПС; РП - АРМ-2; банки - учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Учасниками СЕП є:

територіальні управління НБУ,

комерційні банки та їх філії, які мають технічні рахунки в РП або ЦРП.

Для роботи в СЕП комерційний банк (філія) укладає з НБУ договори на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі НБУ.

Існують такі загальні принципи організації роботи СЕП:

операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії) - учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунку;

СЕП базується повністю на безпаперовій технології;

СЕП є системою типу “брутто”, тобто кожний платник безпосередньо впливає на коррахунок учасників СЕП;

СЕП є закритою системою;

початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунку, за винятком випадків, що визначені НБУ;

електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕП, не може бути відкликаний;

оброблення електронних розрахункових документів та службових повідомлень здійснюється у порядку черговості їх надходження до системи;

ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок, можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам НБУ для обмеженого кола типів трансакцій;

обмеження на суми здійснення трансакцій учасників СЕП не встановлюються, технологічно сума трансакцій обмежена лише поточним значенням залишку коррахунку банку-ініціатора трансакцій;

результати розрахунків за відісланими та отриманими електронними розрахунковими документами відображаються на технічних рахунках комерційних банків (філій) у СЕП у режимі реального часу;

обмін платіжними документами організовано у пакетному режимі технологічними циклами приймання-передачі, довжина яких варіюється залежно від поточних потреб;

ведеться традиційний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного дня, що дозволяє організувати синхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливості кожного з них;

СЕП є власністю НБУ.

НБУ для розподілу фінансових ризиків у СЕП застосовує такі принципи:

фактична передача коштів банку одержувачу здійснюється лише після списання коштів з рахунку банку-відправника та зарахування їх на рахунок одержувача (це дозволяє усунути кредитний ризик);

кошти, що надходять на рахунок банку, зараховуються у режимі реального часу (такий принцип обмежує ризик ліквідності);

овердрафт на коррахунках банку заборонений (це допомагає обмежити системний ризик).

Загальна схема документообігу при міжрегіональних розрахунках між банками через СЕП має такий вигляд (рис.1.2.).

Пояснення до схеми документообороту:

подання підприємством-платником платіжного доручення своєму банку А;

формування на підставі платіжних доручень клієнтів банківського електронного платіжного документа (доручення);

доставка первинних банківських платіжних документів в РРП;

формування відповідних платіжних документів у РРП і доставка

їх у РРП, що обслуговують банки - одержувачі платежів;

доставка платіжних документів у банк-одержувач (Б);

розшифрування в банку Б одержаних платіжних документів по клієнтах-одержувачах і зарахування коштів на їхні поточні рахунки;

повідомлення клієнта про надходження коштів на його рахунок;

перенесення результатів дня по технічних коррахунках на реальні коррахунки банків в ОПЕРУ регіонального управління НБУ.

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Рис. 1.2. Схема документообігу в СЕП

Комерційний банк отримує від клієнтів початкові платіжні документи (в основному в паперовому вигляді), створює на їх основі електронні документи з допомогою програми “Операційний день банку”, через яку ці документи потрапляють електронною поштою у РП територіального управління НБУ, в якому обслуговується комерційний банк. Платіжні документи для передачі в РП оформляються у вигляді файлу - пакета початкових платіжних документів (файл може містити від 1 до 1000 документів), що зберігається на носії електронної інформації та може передаватися каналами зв'язку.

Після обробки пакета електронних документів через СЕП кошти зараховуються на коррахунок банку-одержувача, де електронні розрахункові документи для кожного одержувача оформляються у вигляді паперового документа - “Реєстру електронних розрахункових документів”, що підтверджує зарахування коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки з його особового рахунку.

З метою максимального розширення кола послуг відповідно до потреб учасників СЕП, враховуючи підпорядкованість установ комерційних банків одна одній, НБУ розробив та запровадив різні моделі обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку (Додаток А).

Для роботи в СЕП за консолідованим коррахунком комерційний банк повинен одержати дозвіл на роботу від НБУ за консолідованим коррахунком.

Міжбанківські розрахунки виконуються в строк до трьох операційних днів і вважаються завершеними з часу зарахування коштів на коррахунок банку одержувача.

За наявності в комерційного банку філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. У цьому разі банку потрібно створювати свою власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Функціонування ВПС характеризується такими рисами:

консолідація коштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;

посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку;

здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню і здешевленню;

ведення субкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабан-ківських платежів, що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр комерційного банку (ГРЦ). Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, а також відображає платіжні обороти філій з іншими банками, що здійснюються через СЕП.

Внутрішньобанківські розрахунки виконуються в строк, установлений внутрішніми нормативними актами банку, який не може перевищувати двох операційних днів, та вважаються завершеними з часу зарахування коштів на рахунок філії одержувача.

За недотримання строків виконання розрахунків комерційні банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Економіка України не є ізольованою. Розвиток міжнародних економічних відносин потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валютах. З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є організація розрахунків з іноземними банками через механізм "шлюзових" банків.

Більші можливості звичайно надає SWIFT, який є всесвітньою мережею. Розглянемо принципи функціонування SWIFT більш детально.

Наприкінці 60-х років стало очевидним, що потужностей паперових систем розрахунків недостатньо для забезпечення надійного і швидкого зв'язку між багатьма банками та їхніми філіями в усьому світі. Обробка паперових документів була пов'язана з багатьма помилками і коштувала дуже дорого. Становище було також ускладнене, оскільки різні банки використовували різні системи розрахунків, іноді практично несумісні.

Щоб вирішити проблему, потрібно було створити єдину мову фінансових повідомлень та єдину систему передачі цих повідомлень. Так, у 1973 році було організоване товариство міжнародних міжбанківських телекомунікацій Sосіе1у Fог Wогdwidе Іntегbаnk Finаnсіаl Теlесоmmunісаtіоn (SWIFT), метою якого стало створення і використання засобів, необхідних для швидкої та безпечної передачі комп'ютерними мережами платіжних доручень та інших банківських повідомлень.

Система SWIFT організована так, щоб банки різних країн, які обладнані терміналами різних моделей з різною швидкістю роботи, могли б без перешкод обмінюватись повідомленнями та розуміти один одного.

Слід зазначити, що SWIFT є лише системою передачі даних і не виконує жодних розрахункових функцій. Доручення, що передаються з її допомогою, враховуються як проводки за відповідними рахунками «Ностро» і «Лоро» так само, як і при використанні традиційних платіжних документів.

Страницы: 1, 2, 3, 4