Національний банк України

Національний банк України

4

Зміст

Вступ

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України"  є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

1. Правовий статус Національного банку України

Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави - Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності.

1.1. Основна функція НБУ

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

1.2. Інші функції НБУ

Національний банк виконує такі функції:

1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8. здійснює банківське регулювання та нагляд;

9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Організаційну структуру національного банку України представлено на рис. 1.

Рис.1 Організаційна структура НБУ

2. Валютний ринок. Курсова політика на валютному ринку України

Сьогодні в Україні кожна людина, яку цікавить економічне життя її держави, уважно слідкує за ситуацією на валютному ринку. Засоби масової інформації подають досить якісні дані на цю тему. Останнім часом з'явилось багато програм на телебаченні і чимало досить якісних газетних рубрик щодо подій на валютному та банківському ринках України.

До 30-40-х років коливання курсів у світі були настільки незначними, що їх можна було спокійно залишати поза увагою. Зараз таке робити було б нелогічно. Бурхливий розвиток міжнародної торгівлі, глибокі інтеграційні процеси міжнародної економіки ставлять нові вимоги перед економістами, якщо вони хочуть ефективного виконувати свою роботу і на державному рівні, і на окремому підприємстві.

Сьогодні стан національної валюти відбиває стан всієї національної економіки та процесів, що у ній відбуваються. На зміну курсу можуть так чи інакше вплинути всі зміни в економіці, і навпаки, за допомогою курсу регулюються економічні процеси на фінансовому, торговельному (в тому числі міжнародному) та інших ринках держави. Наприклад, офіційне зниження курсу національної валюти (девальвація) підвищує конкурентоспроможність експорту і покращує цим самим стан платіжного балансу. Цим інструментом дуже часто користується Національний Банк України при зменшенні обсягів експортних операцій, особливо під кінець звітного періоду або під час сезонного стрибка виробництва експортних товарів.

Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної валюти відносно іноземних. Вона є вигідною для імпортерів і кредиторів і невигідною для експортерів і позичальників. Тому підвищення курсу національної валюти стимулює відплив капіталів за кордон. В Україні за період незалежності ревальвація майже не проводилась.

Найцивілізованішим і найефективнішим шляхом зміни валютного курсу є валютні інтервенції -- купівля чи продаж іноземної валюти центральними банками. Скеровує ці процеси валютний департамент Національного Банку України, куди кожного ранку надходить інформація від комерційних банків нашої держави про попит та пропозицію на гривню та іноземні валюти.

Якщо в процесі аналізу цих даних виявляється, що у фінансовому секторі економіки країни обсяг іноземної валюти більший за нормативний, тобто спостерігається надлишкова пропозиція іноземної валюти, виникає можливість незапланованого підвищення курсу національної валюти або зниження курсу іноземної. В такому разі Центральний Банк скуповує іноземну валюту, обмінюючи її на гривню, а у фінансових джерелах через кілька днів з'являється інтерв'ю з якимось працівником НБУ, де він звітує журналістам про щось на зразок "НБУ такого-то числа провів інтервенцію у розмірі стільки-то тисяч (чи мільйонів) гривень".

Якщо ж навпаки, існує високий попит на іноземну валюту і очікується незаплановане зниження курсу національної, то Центральний банк продає іноземну валюту.

Для технічного спрощення проведення інтервенцій у Центральному Банку України існують так звані валютні резерви, - кошти на особливих рахунках в НБУ у іноземній валюті, які він може використовувати в разі потреби.

Ось такими операціями врівноважується попит і пропозиція іноземних валют та обмежується рівень коливання курсу національної валюти. Адже непередбачені коливання валютного курсу мають негативний вплив на економіку: якщо такі коливання є небезпечними для вітчизняної економіки - то вони є сигналом для здійснення сильного політичного натиску з метою протекціонізму на внутрішньому ринку. Усе це справляє значний негативний вплив на міжнародну торгівлю і інвестиції. Невпевненість у валютному курсі змушує як іноземні, так і вітчизняні компанії затримувати здійснення інвестицій в експорт чи імпорт, оскільки вони можуть втратити прибуток при зниженні, наприклад, домашнього курсу.

Таким чином, валютний курс досить відчутно впливає на зовнішньоекономічну діяльність країни, на обсяги, ефективність експортних операцій, а також на експортну конкурентоспроможність наших товарів на світових ринках. Занижений валютний курс дає змогу одержати додаткові вклади при експорті та сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючи імпорт. За цих умов підвищується вигідність реінвестицій капіталу і навпаки, менш вигідним за таких обставин стає вивіз прибутків. А при завищеному курсі валюти виникає протилежна ситуація - знижується ефективність експорту і підвищується ефективність імпорту.

Вплинути на валютний курс НБУ може також за допомогою зміни своєї облікової ставки. Змінюючи розмір облікової ставки, Національний Банк створює умови для відтоку чи притоку іноземних капіталів, тим самим, впливаючи на валютний курс національної одиниці. Збільшення облікової ставки, наприклад, стимулює попит на дану валюту і сприяє підвищенню її курсу. А, наприклад, зменшення облікової ставки сприяє послабленню національної валюти. Це не сприяє притоку іноземних капіталів, але зумовлює здешевлення коштів на внутрішньому кредитному ринку і підвищує ділову активність.

Ще для підтримання рівноваги платіжного балансу та стабільності курсу національної грошової одиниці НБУ встановлює валютні обмеження, за допомогою яких має змогу регулювати як торгівельні операції суб'єктів господарської діяльності в Україні, так і банківських установ. У нашій державі, до речі, Центральний Банк досить цікаво використовує цей інструмент.

На валютний курс країни впливають такі фактори:

1. Розмір ВВП (при низькому його рівні курс може бути штучно завищений).

2. Стан платіжного (торговельного) балансу (тут мова йде в тому числі і про регулювання обсягів експорту та імпорту, про які йшлося раніше).

3. Рівень інфляції в країні (при його зростанні курс національної валюти падає).

4. Внутрішня пропозиція грошей (дивись вище, де йшлося про інтервенції).

5. Політичні фактори ( у разі нестабільної політичної ситуації в країні інвестори не поспішають вкладати туди свої кошти, попит на вітчизняну валюту падає, курс знижується).

6. Процентні ставки (і комерційних банків, і облікова ставка НБУ).

На протязі 1992 - 2004 років облікова ставка НБУ постійно змінювалася. Таблиця 1 показує, що з 1993 року до 1 травня 1995 відсоткова ставка знаходилась постійно вище 100 % річних, а з 25.10.1994 р. взагалі досягла критичної відмітки - 300 % річних, тобто 25 % за місяць.

Але з 1 травня 1993 ситуація почала повільно стабілізуватися, лише з 01.12.1995 знову намітилось підвищення облікової ставки до 110 %, та на протязі місяця ставка знизилась на 5 %. Протягом наступних періодів спостерігалася динаміка зниження річної облікової ставки Національного банку. Найнижчий показник - з 05.12.2002 р. - 7,0 %. На 293 % менше порівняно 25.10.1994 р.!

З 09.11.2004 р. і понині облікова ставка НБУ складає 9,0 % річних, що свідчить про досить стабільну ситуацію в країні. Крім того Нацбанк планує втримувати облікову ставку на цьому рівні.

Таблиця 1.

Динаміка розвитку облікової ставки НБУ протягом 1992 - 2004 років

Кожна держава має підхід до своєї валюти, так званий режим валютного курсу, що практикується органами грошово-кредитного регулювання країни. Загалом існує 3 режими валютного курсу:

1. Плаваючий.

2. Контрольований.

3. Фіксований, що полягає в точному його визначенні, або прив'язці до іншої, більш стабільної валюти, тобто застосування так званої системи curency board, що сприяє зміцненню національної валюти, робить її справжніми грошима, яким довіряють і всередині країни, і за кордоном.

Цей режим застосовували у 1991-1997 роки Аргентина, Естонія, Литва, Болгарія, Боснія.

Досвід цих країн свідчить, що ця стратегія дає змогу:

* швидко знизити інфляцію;

* посилити фіскальну політику;

* повернути довіру до національної валюти, і створити умови для економічного зростання країни.

Варто сказати, що отримати дозвіл на ведення такого режиму не так просто, мають виконуватись багато фінансових показників.

В Україні на даний час діє режим регульованого плаваючого курсу. НБУ щоденно встановлює іноземний валютний курс гривні до іноземних валют. Робиться це так. Валютою, до якої прив'язана гривня, є долар США. За результатами щоденних торгів на міжбанківському валютному ринку, НБУ встановлює обмінний курс грн. до долара (на основі довідок комерційних банків, які подаються до визначеного часу), офіційні обмінні курси гривні до інших валют розраховуються через крос-курси долара США до інших валют, що встановлюються на міжнародних валютних ринках і публікуються газетою, наприклад, "Financial Times".

Список використаної літератури

1. Україна молода № 8, 2004р

2. Гроші, фінанси, кредит.: Навчально-методичний посібник. - 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002. - 336 с.

3. Інформаційна довідка НБУ