Модель фінансової діяльності комерційного банку та її застосування на прикладі АКБ "Правекс-банк"

Модель фінансової діяльності комерційного банку та її застосування на прикладі АКБ "Правекс-банк"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Інститут заочнодистанційної освіти

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

МОДЕЛЬ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”

Студентки 5 курсу групи

Крупник Я.І.

Дніпропетровськ

2005

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В ФІНАНСОВІЙ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Фінансовий потік ресурсних операцій комерційного банку як платне пасивне кредитування банку (вхідний грошовий потік пасивів)

1.2 Фінансовий потік активних операцій комерційного банку та резервів на зменшення його ризикованості (вихідний грошовий потік активів)

1.3 Фінансові потоки доходів, витрат та прибутку комерційного банку як різниця вхідних та вихідних грошових потоків

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” У 2001 - 2005 РОКАХ

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВА МОДЕЛЬ ОПТИМАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ РОБОТИ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”

3.1 Математична модель фінансової діяльності та управління рентабельністю комерційного банку

3.2 Дослідження шляхів підвищення рентабельності роботи банку з використанням фінансової моделі

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи полягає в оцінці недосконалості фінансового банківського менеджменту рентабельністю роботи банку з погляду акціонерів та пропозиціях по впровадженню нових методів банківського регулювання і нагляду, які забезпечують приватно-корпоративні цілі захисту інтересів акціонерів, вкладників і кредиторів.

Об'єкт дослідження -- на макрорівні система комерційних банків України і на мікрорівні комерційний банк АКБ “Правекс-Банк”.

Предмет дослідження -- механізм фінансового менеджменту комерційним банком АКБ “Правекс-Банк”(м.Київ).

Мета дослідження -- створення та апробовування моделі фінансової діяльності комерційного банку та оцінка ефективності управління рентабельністю банку за допомогою моделювання.

Завдання дослідження:

- аналіз існуючого механізму та інструментарію фінансового менеджменту в комерційних банках;

- аналіз якості фінансового менеджменту в АКБ “Правекс-Банк”;

- побудова фінансової моделі управління рентабельністю роботи банка та проведення досліджень на статистичних матеріалах діяльності банків.

Методи дослідження, застосовані в роботи - методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності банку (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).

Інформаційно-методологічна база досліджень курсової роботи -- звітні документи АКБ „Правекс-банк” за 2001 2005 роки, статистичні документи Національного банку України, статистичні таблиці Асоціації українських банків.

Практичне значення отриманих результатів курсової роботи - в наданні аналітичним групам Наглядових Рад акціонерів комерційних банків нового методологічного підходу до контролю ефективності роботи менеджменту банку.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В ФІНАНСОВІЙ МОДЕЛІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Фінансовий потік ресурсних операцій комерційного банку як платне пасивне кредитування банку (вхідний грошовий потік пасивів)

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні і використовуються ним для виконання активних операцій. Операції, завдяки яким комерційні банки формують свої ресурси, мають назву пасивних.

Згідно з джерелами утворення банківських ресурсів в існуючій банківській практиці ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та запозичені.

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі, при цьому, якщо для суб'єктів підприємницької діяльності норма власного капіталу повинна становити біля 50%, то для комерційних банків загальноприйнята норма може бути не більше 8%. Це обумовлено специфікою банківської діяльності, при якій банк користується, в основному, чужими грошима, а власні кошти служать передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує захисну функцію, а функція забезпечення оперативної діяльності для власного банківського капіталу є другорядною.

Залучені кошти комерційного банку - це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Депозит (вклад) - кошти в безготівковій чи готівковій формі, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою.

Практично усі клієнтські рахунки називаються депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на:

депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.

До запозиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані від емісії і продажу облігацій, та кредити, отримані у інших банків, в тому числі в Національному банку України.

Залучені та запозичені кошти комерційного банку є платними ресурсами, ціна на які залежить від їх виду, суми, валюти та строку залучення(запозичення).

Виключна актуальність дослідження оптимальної структури запозичених та залучених коштів комерційного банку є в тому, що загальна суми плати за залучені та запозичені ресурси визначає банківську собівартість активних операцій, тобто операційний прибуток від розміщення ресурсів в активні операції по отриманню валового доходу банка.

Згідно з “Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів» [12]:

Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, так і кредитори власники коштів.

Об'єктом депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Сьогодні класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:

- вид та статус вкладника;

- валюта вкладу(депозиту);

- термін залучення вкладу(депозиту);

- особливості поточної суми вкладу(депозиту);

- вид депозитної ставки проценту;

- особливості нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту);

За першою ознакою виділяються:

- вклади(депозити) юридичних осіб - резидентів;

- вклади(депозити) фізичних осіб - резидентів;

- вклади(депозити) юридичних осіб - нерезидентів;

- вклади(депозити) фізичних осіб - нерезидентів;

- анонімні вклади (в Україні - ліквідовані після 3 років функціонування);

- депозити на пред'явника;

- міжбанківські депозити банків-резидентів;

- міжбанківські депозити банків -нерезидентів;

За валютою вкладу виділяються:

- вклади(депозити) в національній валюті;

- вклади(депозити) в вільноконвертованій валюті(ВКВ);

- вклади(депозити) в неконвертованій валюті (НКВ);

За терміном залучення вклади(депозити) поділяються на:

до запитання;

- на визначений строк (строкові - короткострокові (до 1 року з статистичним розподілом по строкам до 1 місяця, 13 місяця, 36 місяців, 612 місяців) та довгострокові(більше 1 року)) [13];

- на невизначений строк по умові (ощадні вклади по умові - досягнення визначеного віку, одруження, народження дітей, страховий випадок, тяжке захворювання, смерть та інш.);

За особливостями поточної суми депозиту вклади(депозити)

розподіляються на:

- вклади(депозити) з постійною (початковою) сумою вкладу;

- вклади(депозити) з вільним довкладанням коштів;

- вклади(депозити) з автоматичним довкладанням неотриманої суми нарахованих процентів;

За видом депозитної ставки проценту вклади (депозити) розподіляються на:

- постійна ставка депозиту без права корегування;

- плаваюча ставка депозиту з правом корегування з боку комерційного банку при погодженні з клієнтом;

- плаваюча ставка депозиту, автоматично враховуюча індекс інфляції за погодженим з клієнтом алгоритмом у договорі (інвестиційні вклади

АКБ “Аркада” - в одиницях інвестування);

За особливостями нарахування та сплати процентів по вкладу(депозиту)

існують наступні схеми:

- нарахування та сплата процентів по закінченню строку залучення;

- щомісячне на нарахування процентів та довкладання їх до основної суми вкладу з виплатою нарахованих процентів по закінченню строку залучення (“складні проценти”);

- щомісячне нарахування процентів та їх щомісячна сплата вкладнику;

- авансове нарахування процентів та їх авансова виплата вкладнику при залученні вклада (депозита);

- щомісячне нарахування процентів та їх перерахування на картковий рахунок (поточний рахунок) з можливістю депозитного зберігання під проценти для поточних вкладів до запитання чи вільного витрачання;

Депозити до запитання це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати процентів за залишками коштів за цими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків.

Депозити на визначений строк це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків.

Строковими депозитами є також кошти, що отримані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

Вклади(депозити) до запитання розміщуються в банку на поточному рахунку клієнта, який відкривається згідно Інструкція НБУ “ Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”.

Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує 1 місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім (якщо залишок на рахунку є меншим, ніж обумовлено в договорі між клієнтом та банком). Кошти поточних рахунків є найбільш дешевими, тому банки намагаються залучити найбільшу кількість клієнтів, що дає можливість за рахунок разночасовості сплат з поточних рахунків оперувати часткою статистичного загального залишку коштів на поточних рахунках як короткочасними кредитними ресурсами (“овернайт”), а другу частку використовувати як обов'язкову норму резервування залучених коштів на кореспондентському рахунку в НБУ [5].

Одним із видів вкладів до запитання є залишок коштів на прямих кореспондентських рахунках банків -резидентів та банків-нерезидентів, відкритих в комерційному банку згідно Положенню НБУ “ Про відкриття коррахунків банків резидентів /нерезидентів в іноземній валюті та гривнях в банках України”.

Строкові вклади(депозити) - це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період(як правило не менше 1 місяця по окремій статті депозитного договору). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або видачею готівки через касу банка. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні у банківському плануванні активних операцій банків. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференцюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Однією формою строкових вкладів, які, як правило, не передбачають дострокового вилучення коштів вкладником є депозитні та ощадні сертифікати.

1.2 Фінансовий потік активних операцій комерційного банку та резервів на зменшення його ризикованості (вихідний грошовий потік активів)

Кредит (від лат. Creditum - позичка, борг) є однією з найскладніших економічних категорій Банковское дело: Учебник /Под ред. О.И.Лаврушина - Москва, «Финансы и статистика», 1998 . Як економічна категорія кредит являє собою сукупність визначених економічних відносин. Їхнє відокремлення в окремий вид відбувається на основі особливостей суб'єктів і об'єктів цих відносин. З цих позицій кредит можна характеризувати як відносини між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості.

Кредитні операції це відносини між кредитором і позичальником (дебітором) по наданню першим останньому визначеної суми коштів на умовах платності, терміновості, зворотності. Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи Иванов В.М. Деньги и кредит. К.,1999, МАУП:

активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики;

пасивні, коли банк виступає в ролі позичальника (дебітора), залучаючи гроші від клієнтів і інших банків у банк на умовах платності, терміновості, зворотності

Кредити розподіляються по терміну використання:

термінові, надані на визначений у договорі термін (коротко(до 1 року), середньо(від1 до 3 лат), довгострокові(понад 3 років));

до запитання, видані на невизначений термін; за вимогою кредитора повинні бути повернуті у визначене їм час;

прострочені, термін погашення яких, установлений кредитним договором, пройшов;

відстрочені кредити, терміни погашення по який були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забезпеченими, чи ломбардними, а якщо без забезпечення - незабезпеченими, чи бланковими.

Банківський кредит дуже зручна й у багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, яка дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (у відмінність, наприклад, від ринку цінних паперів, де терміни й інші умови позики стандартизовані).

Відповідно виділяється пряме банківське кредитування, коли кредитні відносини підприємства споконвічно виникають як відносини з банком, і непряме банківське кредитування, коли первісно виникають кредитні відносини між підприємствами, що згодом звертаються в банк у пошуках способу дострокового одержання коштів комерційного кредиту (за векселем).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах раціонального кредитування, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є ресурси банку власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будьяке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Форми кредиту класифікуються за принципами [14]:

1. За джерелами кредитів:

- зовнішнє кредитування;

- внутрішнє кредитування;

2. За строками кредити поділяються на:

- надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців;

- середньострокові - між 15 роками;

- довгострокові - понад 57 років;

3. За валютою позики:

- у валюті країнипозичальника;

- у валюті країникредитора;

- у валюті третьої країни;

- у міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (СДР);

4. За забезпеченістю:

- забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

- бланкові - під зобов ' язання боржника;

5. За суб'єктами кредитних відносин:

- державний;

- приватний;

- кредит міжнародних фінансових організацій;

7. За видом ставки кредита:

- фіксована;

- плаваюча;

- комбінація ставок;

8. За способом погашення кредита:

- з рівномірним погашенням;

- з нерівномірним погашенням;

- з одночасним погашенням;

- з ануїтентним погашенням (відсотки погашаються разом з основним боргом);

9. За технологією реалізації кредиту:

кредитна лінія ;

револьверний кредит ;

консорціумний кредит ;

кредит «овернайт»;

кредит «овердрафт»;

Міжбанківські кредити розподілені на два основних види, в яких виділені окремі підвиди кредитів [4]:

а) 151 Строкові депозити, які розміщені в інших банках

б)152 Кредити, які надані іншим банкам

Комерційні банки виконують наступний перелік операцій кредитування юридичних осіб [4]:

а) Кредити РЕПО - кредити під заставу цінних паперів клієнтів з умовою їх повернення при поверненні кредиту та сплати процентів

б) «Вексельні кредити» кредитування за рахунок врахування векселів (виплати коштів клієнтам в обмін на право отримання коштів від векселедавця)

в) «Факторингові кредити» кредитування за рахунок врахування факторингових угод(виплати коштів клієнтам в обмін на право отримання коштів за відпущені товари по дебіторській заборгованості покупців)

г) Кредити за внутрішніми торговими операціями

д) Кредити за експортно-імпортними операціями

е) Кредити в поточну діяльність клієнтів

ж) Кредити в інвестиційну діяльність (включаючі іпотечне кредитування)

з) Кредити у формі фінансового лізингу

и) Кредити, які надані органам державного управління

Згідно з „Планом рахунків в комерційних банках України” [4], комерційні банки виконують наступний перелік операцій кредитування фізичних осіб:

а) Кредити на поточні потреби

б) Кредити в інвестиційну діяльність

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [3].

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Рішення про проведення банком операцій з одним контрагентом/ позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій), має прийматися правлінням та/або радою банку.

Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума наданого кредиту контрагента, що входить до складу кількох груп, враховується один раз.

Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Страницы: 1, 2, 3, 4