Історія розвитку вітчизняних бірж

Історія розвитку вітчизняних бірж

17

1.1 Історія розвитку фондових бірж на території України

1.2 Історія діяльності товарних бірж в Україні

Задача 17

Задача 27

Перелік літератури

1 Історія розвитку вітчизняних бірж

1.1 Історія розвитку фондових бірж на території України

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України. В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей.

Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 років була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, відміна кріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце.

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не дуло жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами (в основному - акціями) здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

Рівень розвитку ринку цінних паперів в Російській імперії за своїми масштабами і глибині операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західних країн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, на російському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств та компаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати.

В період НЕПу почалося певне пожвавлення ринку за рахунок випуску державних облігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмежений характер.

Період так званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційного кредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також до обмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок. Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер і таким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це були виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх мета полягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народне господарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізації різних великих промислово-інвестиційних проектів.

Проте в кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперів залишився Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася і продавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більше звуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський період була зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яка замінила ринкові відносини.

З 1990 року в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.
В Україні у 1991 році був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 рік став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 році.

Крім того, у 1991 році були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Перш за все, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.

Одною з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифікату (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів.

1996 рік ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”. Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні.

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні.

1.2 Історія діяльності товарних бірж в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. - у м.Кременчуг.

Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:

1. 1796- 1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху.

Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.

Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншого типу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

2. 1861 - 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація.

Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі.

Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України. В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції.

3. Початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки - 1906-1913 pp.

За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.

Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку. Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

В Україні набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. - акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.

4. 1921 - 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.

Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.

Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.
У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були:

- виконання посередницької діяльності ;

- самостійне регулювання товарних ринків.

Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.

Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.

З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.

Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.

Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового ("переодягання угод").

Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.

Певний період функціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6 % усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4 % від усього експорту.

Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:

- реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;

- виконанню посередницької та кон'юнктурної функції;

- взаємодії державних і недержавних секторів економіки;

- контролю та регулюванню товарного ринку.

5. 1990 р. Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин.

Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.

Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Така ситуація була обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції - Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. "Прекрасну сімку" складають (по низхідній) Українська біржа "Десятинна", Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера - біржі "Десятинна" становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту.

В останні роки намітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році - 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% - на універсальні біржі і лише 3% - на біржі нерухомості. Кожна п'ята біржа в Україні - товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята - агропромислова, кожна тринадцята - спеціалізована.

"Левова" частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю, причому спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році - вже 22,5%, а в 1994 році -71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження - 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі "Десятинна" і 20,3% - на Київській універсальній товарній біржі.

У структурі біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів. Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6 %.

Однак на біржовому ринку спостерігається спад активності біржової діяльності. Поступово скорочується кількість біржових угод, зменшується кількість діючих товарних бірж.

По-перше, цей процес обумовлено тим, що біржа перестає бути єдиним символом ринкової економіки і набуває тих специфічних функцій, які вона традиційно виконує в країнах з ринковою економікою та на світових товарних ринках. Тепер торгівля на біржах організовується не всіма представленими товарами, а виключно біржовими товарами. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок.

По-друге, це обумовлено введенням в дію 28.02.1992 р. Закону "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", згідно якого посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельної діяльності, був визначений у межах 75 %. Тільки прийнятий Закон України "Про оподаткування доходів підприємств" від 28.12.1994 р. дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45 %. Це і обумовило певну активізацію біржового ринку.

Статутний фонд діючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого 78,2 % належало недержавним підприємствам, 1,8% - державним підприємствам та 20 % - підприємствам зі змішаною власністю. За 1998р. статутний фонд діючих в Україні бірж зріс на 51 % як за рахунок створення нових товарних бірж, так і його поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12 пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомої ваги недержавних підприємств.

Статутний фонд діючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземних підприємств.

Кількість членів бірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998 p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювала відповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази. При загальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєво зростає питома вага постійних відвідувачів - на 28 %, що обумовлює їх чисельне перевищення перед членами біржі.

Середня чисельність за списком брокерів, що працюють у брокерських конторах і фірмах, зареєстрованих на біржі, також зросла на 24 %. Кількість товарних секцій збільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведених торгів відповідно з 4876 до 11158. Однак у 1998 р. на біржовому ринку України сума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівня попереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах - 1 млн. грн. Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньому році.

Таким чином, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

Задача 17

У січні ціна дизельного палива з поставкою в літні місяці -0,15* дол./ літр. Виробник дизельного палива розраховує, що сучасна ціна на товар з поставкою в літні місяці забезпечить йому необхідний прибуток, але до літа ціна може знизитися. Не маючи в січні реального товару, він продає біржові контракти в кількості, які еквівалентні його можливому обсягу виробництва - 20 тис. літрів. До літа ціна на фізичному ринку впала:

- у травні вона складала 0,14 дол./літр. Виробник продає на фізичному ринку 10 тис. літрів палива;

- у червні - 0,13 дол. / літр. Виробник продає на фізичному ринку 10 тис. літрів палива.

Розрахуйте кінцеву ціну реалізації палива, і зробіть висновки, щодо доцільності використання інструментів ф'ючерсного ринку.

Додатково розгляньте ситуацію, якщо ціна на фізичному ринку підвищилась:

у травні до 0,16 дол./літр;

у червні - до 0,17 дол./літр дизельного палива.

Примітка: розрахунки виконують за умови, що базис дорівнює 0.

Рішення

А) Кінцева ціна реалізації палива у травні: 0,14*10 000=1400 дол.

Кінцева ціна реалізації палива у червні: 0,13*10 000=1300 дол.

Кінцева ціна реалізації палива: 1400+1300=2700 дол.

Збиток виробника дизельного палива 0,15*20000 - 2700= 300 дол.

Б) Кінцева ціна реалізації палива у травні: 0,16*10 000=1600 дол.

Кінцева ціна реалізації палива у червні: 0,17*10 000=1700 дол.

Кінцева ціна реалізації палива: 1600+1700=3300 дол.

Збиток виробника дизельного палива 3300-0,15*20000 = 300 дол.

Висновки: Якщо ціна на фізичному ринку впаде, то виробник зазнає збитку в розмірі 300 дол., а якщо зросте, то отримає прибуток в розмірі 300 дол.

Задача 27

Покупець купив опціон на ф'ючерсний контракт на газойль за базисною ціною 158 дол./ т з премією 12 дол. Яким буде результат, якщо до завершення терміну дії опціону ціни становитимуть 150, 160, 170, 180, 185.

Рішення

Покупець опціону на купівлю матиме прибуток, якщо ціна ф'ючерсного контракту більше 170 дол. (158+12), и збиток, якщо ціна ф'ючерсного контракту менше 170 дол.

Покупець опціону на продаж матиме прибуток, якщо ціна ф'ючерсного контракту менше 146 дол. (158-12), и збиток, якщо ціна ф'ючерсного контракту більше 146 дол.

Результат угоди для покупця і продавця

Перелік літератури

1. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку в Україні // Фінанси України. - 2000. - №2. - С. 30 - 36.

2. Липилина С. Возникновение и развитие рынка ценных бумаг // Бизнес-Информ. - 1998. - №2. - С. 57 - 59.

3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316 с.

4. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок. - 6-е изд., Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1997. - VIII + 648 с. - (Университетский учебник).

5. Червова Л., Беликова Е. Биржевой сегмент фондового рынка // Бизнес-Информ. - 1999. - №11 - 12. - С. 81 - 83.