ФРН рубежі століть

ФРН рубежі століть

Міністерство освіти України

Спеціалізована школа з поглибленим вивченням

німецької мови № 239

ФЕДЕРАТИВНА

РЕСПУБЛІКА

НІМЕЧЧИНА

На рубежі століть

Роботу виконав Форкош Золтан

11 – А клас

Київ – 2002 р.

I. Вступ

Що ж стоїть за благополуччям цієї багатостраждальної європейської

країни? Чи тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий збіг

обставин чи це результат багатовікових шукань німців? Розграбована і

розорена після II світової війни країна змогла за кілька десятиліть

перетворитися в одну з провідних держав світу.

Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових

агломерацій, великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя

тут повне суєти, що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і

вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій,

достаток мальовничих пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не

можна не згадати і культурне життя, що в основному зосереджено у великих

містах з їхніми незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм

не поступаються і провінції.

II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ

Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею

межують дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія,

Люксембург і Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська

Республіка і Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне

положення тепер, після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року.

Федеративна Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром

між Сходом і Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном

Середземномор`я. Будучи членом Європейського співтовариства і НАТО,

Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної і Східної

Європи. Територія Німеччини складає 357 000 кв.км. Найбільша довжина з

півночі на південь - 876 км, із заходу на схід - 640 км. Крайні точки

кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході - саксонське

село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф і на заході - селище

Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км.

З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін:

Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-

Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен

(включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ

від нього, вниз за течією ріки Везера).

На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ

на 15 округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року.

Відновлено колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій

федералізму): Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург

(Потсдам), Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія

(Ерфурт). окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі

адміністративні райони (крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої

доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).

III. Політичний устрій

ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем

парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості

волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених

Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої

і судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою

конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН -

прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1

липня 1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в

міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру.

Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг

(парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних

виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а

інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі

можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів

виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах.

Інтереси земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість

впливу на законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в

бундесраті мінімум 3, але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності

населення).

Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний

союз (ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на

підтримку католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) -

утворений у 1945 р., діє тільки на території Баварії, більш 130 тис.

членів, по політичним цілям є споріднений з ХДС. Вільна демократична партія

(Вдп) - ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і

дрібних підприємців, службовців, чиновників, інтелігенції, частини

селянства і ремісників. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) -

найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р., має

вплив на профспілки й у середовищі робітників. Партія "зелених" - створена

в 1980 р. у результаті злиття організацій і груп, що виступили з позицією

охорони навколишнього середовища (близько 40 тис. членів), її опора -

молодь і студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС) - є наступницею

Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів більш 100 тис.

чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) - створена в 1964 р. шляхом

об'єднання різних неонацистких угруповань, близько 6 тис. членів.

Республіканська партія - утворена в 1983 р. із представників правого

крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую ідеологію,

на чолі стоїть в минулому есесівець.

У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій,

об`єднань і груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є

Об'єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад

входять 16 галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.

IV. Населення

Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і

склало в 1998 році 82,4 млн чоловік.

Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного

складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості

складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько

40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед

війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після

установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в

концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького

народу - Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили

колись на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині

на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.

На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на

німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер

узяв найбільш розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З

цього часу існує єдина літературна німецька мова. Він відноситься до

західногерманської групи індоєвропейських мов. Однак через тривалу

феодальну роздробленість літературна мова не стала єдиною розмовною мовою

німців. Є три групи діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і

нижньонімецька. Сильніше всього відрізняється від літературного

нижньонімецький, так званий платдейч. Близький голландській і фламандській

мовам. З часів реформації (16 ст.), склався розподіл німецьких земель на

католицькі (південь і захід) і протестантські (північ і частково південно -

захід). У цілому протестанти (лютерани) переважають: до них відноситься

майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому

картина в різних районах дуже контрастна: у багатьох північних районах

частка протестантів перевищує 80 %, а на сході Баварії ще різкіше домінують

католики, що складають там до 90 % віруючого населення. Характерна перевага

католиків у сільській місцевості, у дрібних громадах, тоді як у великих

містах переважають протестанти.

До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових

ресурсів. Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х

навіть при уповільненні темпів економічного росту стало помітно не

вистачати робочих рук. У цей період починається вербування іноземних

робітників.

Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях

господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх

зайнятих. Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно

збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі

помітно виросло число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке

розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько

90 % населення живе в містах, причому понад 30 % - у великих містах і

агломераціях. Але вже почався процес субурбанізації, ріст пригородів

великих міст, що розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже

гострими. Агломераційні країни відрізняються великою транспортною

перевантаженістю, шумом і забрудненням навколишнього середовища -

задимленістю, труднощами з постачанням населення чистої питної води, горами

відходів і автомобільних цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем

додаються і соціальні: багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в

гетто для бідних шарів населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт,

Штутгарт зайняли в країні перші місця по масштабах злочинності.

V. Економіка

1. Загальна характеристика

У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль

зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення.

Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно

високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей

широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське

положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн

(Роттердам, Антверпен і ін.).

Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на

її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки

світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).

По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового

виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі

(після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП

і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції

уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою

ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991

р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У

нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60%

підприємств працює неповний робітник день. За останні роки в економіку

колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно

проводиться приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі,

викликані об'єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому

стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна,

електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р.

вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики

складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси

родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.

ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку

якого приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і

близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються

за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського

господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої

сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних

продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62

ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.

Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що

знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км.

з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк

- 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис.

км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066

судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот

ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт -

600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться

близько 51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в

товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.

Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці,

що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.

Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і

залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області

фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з

необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі

витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р.

склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту

інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального

банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням

резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%.

Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі

менше.

2. Промисловість

Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої

індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у

господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного

продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є

у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур

чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства

електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на

зеленому лузі".

Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних

електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти

трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи

нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала

науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні

промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у

різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і

привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей

складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років

пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини

перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.

До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати

"наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір

експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати,

електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став

більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й

експорту.

Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно

розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У

західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний

комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла

нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка.

Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка

й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі.

Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й

автомобілебудування.

Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На

експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів

електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших

виробів ФРН займає перше місце у світі.

Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва:

виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен

четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній

з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і

"Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика

четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і

"Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів

універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової

промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7

%.

Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН

сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ

потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи

"сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш

якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру

раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва.

Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид

палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут

практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим

близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні

роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську

місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення

промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких

тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні,

чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена,

Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський

університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці;

виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.

Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у

результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.

Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш

паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину

всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це

імпортна нафта з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії й інших країн. Вона

надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і від

середземноморських портів на південному заході і півдні ФРН. Власний

видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70 % нафтопереробки

контролюється американськими й англійськими монополіями. Старий центр

нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах - Рейнсько-

Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно не

задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу у

ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись

газове господарство базувалося на кам'яному куті, але тепер відбувається

його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко

скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля. Вугільний концерн "Рурколе

АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить

стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних

споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а головне, це найдешевший

вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар'єрах

Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим

способом і цілком механізований.

Кам'яне і буре вугілля - основа електроенергетики Рейнсько-Рурського

району, на який приходиться біля половини всіх потужностей електростанцій.

Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії

працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні й інших притоках

Дунаю. Перспективи електроенергетики - у будівництві атомних

електростанцій. Атомна енергетика - типовий приклад галузі, створеної

державою.

Складні в даний час проблеми чорної металургії. Її виробнича база

перебудована: пануючим став киснево-конверторний спосіб плавки сталі.

Виросло виробництво електросталі, йдуть роботи по прямому відновленню

металу з руди. Однак розміщення металургійних заводів в основному в Руру і

Саару при величезному імпорті руди стало маловигідним. Приморські заводи

мають перевагу: вони можуть використовувати і дешеве американське вугілля.

Рур одержує імпортну руду (зі Швеції, Бразилії, Ліберії і Канади) двома

шляхами: головним - по Рейну, другим - по каналу Дортмунд - Емс. Ще

складніше положення сухого району - Саару, що змушений використовувати

лотарінгські руди. Третій район - Зальцгіттер базується на своїй руді. Але

і він уже переключився на більш дешеву і якісну привізну. Єдиний великий

приморський металургійний завод у ФРН - у Бремені, де до "Везерпорту", до

його домен, підходять рудовози. З чорною металургією зв'язані старі,

найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування для

шахт, рудників, для самих же металургійних заводів зосереджене в Руру, тут

же й у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У Зальцгіттері будують вагони,

роблять устаткування для хімічних заводів.

Нові галузі машинобудування, такі як автомобілебудування, у меншому

ступені залежать від центрів металургії. Автомобільною столицею ФРН

називають Вольфсбург - невелике містечко на північному сході країни, де

знаходиться головний завод концерну "Фольксвагенверк". Від гігантського

заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій - у Ганноверу, Брауншвейгу і

Касселі. Спеціально для експорту за океан був побудований автоскладальний

завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування - "Даймлер-Бенц" виник у

20-х роках у результаті злиття двох фірм. Головний завод концерну

розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять і вантажні машини, - у

його пригородах. Дві найбільші фірми автомобілебудування належать

американському капіталу. "Форд" ще до війни обґрунтувався в Кельні, а

"Дженерал моторс" цілком володіє фірмою "А. Опель" із заводами в

Рюссельгеймі (у Франкфурті) і Бохумі. Автомобілебудування нині вже не

процвітаюча галузь. Внутрішній ринок близький до насичення. Утримування

автомобіля обходиться усе дорожче, сильно виросли ціни на бензин. До того

ж, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.

На одному з перших місць у світі знаходиться німецьке суднобудування.

Воно випускає і великі танкери, і контейнеровози, і цілі рибальські

флотилії, і так звані, рейнські суда для внутрішніх шляхів. Головні

судноверфі розташовані в Гамбурзі і Кілеві.

Весь науково-технічний прогрес у промисловості, її переоснащення були

б немислимі без розвитку електротехнічної промисловості, і зокрема,

електроніки. Але ФРН помітно відстає від США по електроніці, а по

радіоелектроніці поступається і Японії. Американський концерн ІБМ володіє

найбільшим в Європі заводом електронно-обчислювальних машин у місті Майнці

і домінує на західнонімецькому ринку, а японські радіоприймачі і телевізори

успішно конкурують з німецькими усередині країни. Традиційні райони

електротехнічної промисловості – південних захід і південь. Тут знаходяться

штаб-квартири найбільших концернів - "Сіменс", "АЕГ - Телефункен" і "Бош",

їх основні науково-промислові центри і головні підприємства. Великими

центрами електротехніки й електроніки є Мюнхен, Нюрнберг, Эрланген.

Франкфурт-на-Майне, Штутгарт. Радіотехнічний концерн "Грундінг" з основними

підприємствами у великих баварських містах виніс свої філії в сільську

місцевість, що зв'язано з використанням дешевої робочої сили, особливо

жіночої.

Світову популярність має хімічна промисловість ФРН. У ній зайнятий

кожен десятий робітник і службовець країни. В останні роки відбулася

серйозна перебудова цієї галузі. Вона виражається в бурхливому розвитку

хімії органічного синтезу, з переключення її з вугільної на нафтову і

газову базу. Це забезпечує швидкий ріст і модернізацію всієї галузі;

основою її експорту стали пластмаси, синтетичні волокна, фармацевтичні

вироби. Зі старих традиційних галузей експортне значення має виробництво

добрив, особливо калійних, по якому ФРН займає перше місце у світі. "Віссю"

хімічної промисловості здавна був Рейн, де розміщувалися основні центри

гігантського концерну "ИГ Фарбеніндустрі", ліквідованого після війни. Тепер

"концерни-спадкоємці" зосередили у своїх руках хімічну промисловість трьох

основних районів по Рейну - Рейнсько-Рурського, Рейнсько-Майнського і

Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу мало змінив

її географію: до всіх трьох головні центрів прокладені нафтопроводи від

портів. Поблизу кожного з них виникли нафтопереробні заводи. Нафтопереробка

була як би підведена під звичну раніше схему розміщення основних заводів.

Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу відходів, що скидаються в

ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної сировини, і

насамперед у нафті, необхідність експортувати свою продукцію і, нарешті,

забруднення ними Рейну змушує їх шукати нові варіанти розміщення. Найбільш

вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів у

портах Нідерландів і Франції.

Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій. ФРН змушена ввозити

тканини і взуття у великій кількості. Продукція стародавніх текстильних

районів і центрів навколо Руру (Крефельд, "Бергешис Ланд", Мюнстерланд) і

на півдні (Аугсбург і північний схід Баварії) виявилися під тиском тканин

"з реторти" - з хімічних. І насамперед синтетичних, волокон. Великий вплив

робить і конкуренція імпортних тканин країн "Загального ринку". Взуттєва

промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру; ринок ФРН наводнює

більш дешеве італійське взуття.

Добре відомі традиційні галузі країни - пивоварство і виноробство. У

ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є в багатьох

дрібних містах. ФРН тримає і світовий рекорд по споживанню пива - 150

літрів на душу населення в рік. Пивні погребки і зали - улюблене місце

зустрічей і бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські і Мозильські

виноградні вина відомі і за межами країни. Доліну Мозеля зі знаменитими

виноградниками, називають "винною дорогою".

3. Сільське господарство

Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується

переходом до індустріальних методів виробництва, підвищенням інтенсивності

концентрації виробництва і капіталу, формуванням агропромислового

комплексу. Ця галузь забезпечує високий рівень середнього споживання

продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі

витрат населення. Природні умови для сільського господарства сприятливі на

більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на Північно-Німецькій низовині,

майже 1/6 займають невисокі Середньонімецькі гори з м'якими формами

рельєфу. Клімат ФРН - перехідний від океанічного до континентального -

дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські культури помірного поясу.

Ґрунти в основному середньої родючості. Але на оброблюваних землях вони

набагато краще природних через постійне внесення добрив. Індустріалізація

аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50-60-і роки, була

підготовлена активною інвестиційною політикою і перетворила сільське

господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство

ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. З початку 80-х років у

сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває

загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямку

технічного прогресу.

Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної (грошової)

оренди землі і капіталістичного землеволодіння. Однією з характерних рис

розвитку сільського господарства ФРН в останні десятиліття є його

концентрація, витиснення дрібного виробника.

У структурі сільського господарства ведуче місце належить

тваринництву: на його частку приходиться близько 1/3 вартості продукції

цієї галузі. ФРН має значне поголів'я свиней і великої рогатої худоби.

Найбільші доходи дає молочне господарство, потім м'ясне. В усіх районах

тваринництво сполучається з рослинництвом, що значною мірою обслуговує

його. Рілля займає ледве більш 1/3 земельних угідь ФРН. Однак завдяки

високій врожайності сільськогосподарських культур збори значні. Серед

зернових виділяються пшениця (її збирають тепер утроє більше, ніж на

початку 50-х рр.) і жито, а також ячмінь і овес, що використовуються як

корми. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї мети там

вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох районах

- цукровий буряк, що зв'язана в сівозміні з пшеницею і ячменем. Незважаючи

на значний розвиток, сільське господарство ФРН не цілком задовольняє

потреби країни. Приходиться імпортувати частину пшениці і жирів, багато

продовольчих товарів, велику частину вовни й іншої сировини.

Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій економіці:

у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж до 80-х

років йшов активний перелив трудових ресурсів із сільськогосподарської

сфери в АПК. Державні органи беруть на себе рішення питань по зміні

аграрної структури, кредитуванню і фінансуванню сільського господарства,

регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.

VII. Транспорт

ФРН відрізняється високим розвитком усіх видів транспорту. Країна

тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку

річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.)

вона уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по

технічному рівні: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрямки

залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні роки,

а ріки "каналізовані", у приморських містах будуються приморські порти.

Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурті-на-

Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.

Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях.

Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. ФРН

тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертвах. Але розширення

мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.

Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне

значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. В останні роки

мережа залізниць усередині держави скорочується, зате збільшується частка

електрифікованих доріг, швидкості руху ростуть. Залізниці, що належать

державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цього -

пільги на перевезення масових вантажів для великих монополій. Їх не може

перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.

ФРН має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400 км. Це Рейн

із припливами Мозелем, Майном і Неккаром, Везер, нижній плин Ельби, і,

нарешті, на півдні - Дунай. Річкова мережа доповнена каналами, поліпшена

зарегулюванням деяких рік. "Каналізування" Неккара відкрило для річкового

флоту Південь ФРН, "каналізування" Мозеля - прямий шлях у Францію. Річковий

флот ФРН перебудований технічно: 9/10 судів самохідні чи штовхаючі

буксирами.

Усі внутрішні шляхи (залізниці, автостради, трубопроводи)

сконцентровані в долині Рейну - найважливішої транспортної вісі країни, що

перетинає її з півдня на північ. Про масштаби роботи річкового флоту на

цьому головному напрямку говорить той факт, що через Еммеріх, що

розташовується на кордоні з Нідерландами, проходить за рік майже стільки ж

вантажів, скільки приймають і відвантажують усі морські порти країни.

Для морського флоту ФРН, що обслуговує величезні зовнішні перевезення,

характерний досить швидкий розвиток, а тому - гарна технічна оснащеність.

Поступово міняються і порти. Вони повинні стати доступними для великих

судів, зокрема, для супертанкерів, має достатні глибини, гарну систему

зв'язку з хінтерландом. Однак на всім узбережжі ФРН, крім "нафтового"

Вильгельмхафена, немає портів, здатних приймати суда водотоннажністю 100

млн. т. Головні порти країни - Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн. т.,

і Бремен - Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т., - лежать в

естуаріях рік Ельби і Везера. Вони здатні приймати лише суда малого

тоннажу. Зараз ведуться поглиблені роботи, побудований канал "Північ-

Південь", що зв'язує Гамбурзький порт із системою внутрішніх водяних

шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.

VIII. Екологічні проблеми

З великих європейських країн ФРН найгустозаселеніша, найурбанізованіша

і найіндустріальніша. Тому ясно, що тиск на навколишнє середовище тут

максимальний, а вузол екологічних проблем складніший, ніж в інших країнах.

Одні автостради і місця паркування ("бетонована земля") займають велику

площу, чи уся забудована житловими будинками (близько 4 тис. км - тільки в

"старих землях").

Населення ФРН відноситься до "золотого мільярда" високорозвинених

країн, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що

розвиваються: енергії в 20 разів більше індуса, сталі в 100 разів більше

філіпинця, алюмінію в 15 разів більше жителя Аргентини. І все це на дуже

обмеженій території.

На цій порівняно невеликій площі зосереджений винятково могутній і

концентрований потенціал найзабруднюючих галузей: вуглевидобутку, чорної

металургії, великій хімії. На території ФРН 19 діючих АЕС. У містах

вихлопні гази автотранспорту дають більший відсоток усього забруднення.

Не дивно те, що ФРН була однією із найзабрудненіших країн світу в 60 -

70х рр. Рейн називали "стічною канавою Європи", а кислотні дощі зробили

хворими близько 40% лісів країни. У НДР положення було ще складніше -

більше 70% енергії тут вироблялося з бурого вугілля - найбруднішого виду

палива.

У 1994 році провели ретельне дослідження 105 міст країни по

найважливіших екологічних показниках (повітря, вода, шум, ризик для

здоров'я людей). Останні місця по сумі показників зайняли великі міста:

Штутгарт - 78-те, Берлін - 79-те, Мангейм - 80-те, Кельн - 84-те,

Дюссельдорф-97-те. Найбільша пляма забруднених міст проглядається на карті

в Рейнсько-Рурському районі. А лідирувало по чистоті навколишнього

середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у красивому лісистому

гірському масиві Шварцвальд.

Але до 90-их рр. багато чого змінилося на краще. Під тиском "зелених"

були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.

На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти - 40

млрд. марок у рік. По частці у ВСП це дорівнює 1,75%, набагато більше, ніж

у США (1,3%) чи в "зразковій" Японії (не набагато більше 1%).

У 1986р., відразу після чорнобильської катастрофи, було створене

Міністерство навколишнього середовища.

Найбільші монопольні індустрії ("Байер" і ін.) налагодили масове

виробництво очисного устаткування, і ця сфера стала найдинамічнішою у всій

індустрії ФРН (тут зайнято більш 600 тис. чоловік; а в 2000 році буде

приблизно 1 млн. чоловік).

ФРН стала найбільшим у світі експортером очисного устаткування - її

частка досягла 21% (США - 16%, Японія - 13%).

Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн - у ньому можна ловити

рибу, перестав нависати смог над вугільно-металургійним Руром, чистіше

стало повітря в інших містах. По деяких важливих показниках ФРН стала

лідером - так, по вторинному використанню сировини вона досягла рекордних

результатів.

Іноземцю можуть показатися надмірними екологічні "строгості"

повсякденного життя німців - так, склотару вони строго скидають у кілька

контейнерів: зелені пляшки - в один особливий, світлі в інший і т.д., і до

цього вже звикли усі.

ФРН ставить перед собою задачу не утриматися на досягнутому рівні, а

поліпшити справу в найближчі роки. Так, до 2005 року передбачається

зменшити викиди з 32% на 20% відносно 1987 року, і в енергетиці це уже

відбувається. А це внесок в оздоровлення всієї екологічної обстановки в

Центральній і Східній Європі. Адже "експортне" забруднення з ФРН доходить

навіть до Білорусії, України, Росії.

IX. ФРН у новому сторіччі

У зв'язку з економічним і сприятливим географічним розташуванням у

центрі Європи, Німеччина є однією із найдинамічніших по розвитку серед

Європейських держав, що дозволяє відігравати основну роль у Європейському

Співтоваристві. Незважаючи на те, що останнім часом спостерігається

витиснення Німеччини новими індустріальними країнами південно-східної Азії

і Японією, швидше за все й у 21 столітті Німеччина збереже лідируючі

позиції на світовому ринку, як визнаний постачальник високоякісної

продукції.

[pic]

Список використаної літератури:

1. "ФРН після об'єднання", - С.Б. Лаврів

2. "Об'єднана Німеччина: політико-, экономіко- і соціально-географічні

аспекти", -С.Н. Раковський

3. "Економічна географія", - И.А. Родіонова, Т.М. Бунакова, М. 2001