Іноземне інвестування

Іноземне інвестування

Shura19@yandex.ru

ЗМІСТ

сторінка

ВСТУП

............................................................................

................................... 3

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування.

Оцінка іноземних інвестицій. Об'єкти іноземного інвестування......

5

2. Створення сприятливого інвестиційного клімату

............................. 8

3. Вільні економічні зони як ефективний засіб залучення

іноземних

інвестицій..............................................................

....................18

4. Інвестиції в підприємства

України..........................................................22

ВИСНОВКИ................................................................

......................................27

ЛІТЕРАТУРА

............................................................................

.......................29

ВСТУП

Що таке міжнародні інвестиції і які місце вони посідають в економіці

Україна, і не тільки України? За останні часові періоди інвестиції стали

відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянського періоду.

Коли є кошти, їх можна інвестувати в основні фонди або в оборотні кошти, та

якщо продукція має достатній ринок збуту, то можна жити досить

респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але де знайти кошти

в час, коли така слабка стабільність як в економіці, так і законодавстві?

Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їх знаходиться

за кордоном, де фінансисти грають за своїми правилами. Вони готові вкладати

гроші тільки в ті проекти, які принесуть їм найбільшу користь.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі

уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються

найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного

зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом

забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у

народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних

показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація

інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-

економічних перетворень.

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже

складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують

перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є

низька інвестиційна активність. З 1991 р. обсяг ВВП скоротився майже

вдвічі. При цьому абсолютна більшість відтворювальних ресурсів ледве

покриває фізичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження

(приріст основного капіталу) практично немає. Ця тенденція тісно пов’язана

з явищами щорічного падіння обсягів капітальних вкладень, постійним

зменшенням бюджетного фінансування народного господарства. З 1989 по 1996

рр. обсяг капітальних вкладень скоротився на 78,2%. Зношування основних

фондів у деяких галузях досягло критичного рівня і не компенсується новими

капітальними вкладеннями.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її

розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційна

політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру

інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання

загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і

технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному

рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний

клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів

на взаємовигідних засадах.

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни,

її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової

та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень,

тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо

забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної

організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток

ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні

основи для забезпечення конкурентоспроможності національного

товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни

в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються

виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи

відтворення і ефективних ринкових перетворень.

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні

досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП,

продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також

вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму

залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо

конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються

інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на

банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага

інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах

використовують широкий спектр методів її стимулювання:

> прискорена амортизація;

> раціональна податкова система;

> кредити та регулювання банківських процентних ставок;

> заохочення лізингу.

В Україні ж дотепер не створено обґрунтованої системи державної

підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в

інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли

недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в

свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів

господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише

науково обґрунтована інвестиційна політика держави.

Отже, дана курсова робота розкриває суть іноземних інвестицій, основні

шляхи залучення іноземного капіталу, основні заходи стимулювання іноземного

інвестування. В роботі наведені приклади залучення іноземних інвестицій на

підприємства України.

1. Поняття, суб'єкти, форми та види іноземного інвестування. Оцінка

іноземних інвестицій. Об'єкти іноземного інвестування.

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні

інвестиції визначаються як цінності, що вкладаються іноземними інвесторами

в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з

метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну

діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого ніж

законодавство України;

• фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на

території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються

такими відповідно до законодавства України.

У законодавстві України існує також визначення терміну «іноземні

суб'єкти господарської діяльності», які в Законі України «Про

зовнішньоекономічну діяльність» визначаються як суб'єкти господарської

діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце

проживання за межами України.

Крім вищезазначених, в Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого

1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»

дається визначення поняття «нерезиденти», до яких відносяться:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без

громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в

тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають

статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням

за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства

іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти

підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів

підприємницької діяльності України;

• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські,

торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх

філії, що мають імунітет та дипломатичні привілеї, а також представництва

інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на

підставі законів України.

Необхідно пам'ятати про те, що до «іноземних інвесторів» застосовуються

положення чинного законодавства України, що стосуються їх безпосередньо, а

також «іноземних суб'єктів господарської діяльності» та «нерезидентів».

У Законі України «Про режим іноземного інвестування» визначаються

наступні види іноземних інвестицій:

V іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком

України;

V валюта України — при реінвестиціях в об'єкт первинного

інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно

до законодавства України за умови сплати податку на прибуток

(доходи);

V будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові

права;

V акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права

(права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної

особи, створеної відповідно до законодавства України або

законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

V грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних

зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають

вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами

(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними

звичаями;

V будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у

конвертованій валюті підтверджена згідно із законами

(процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними

звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні,

включаючи легалізовані на території України авторські права,

права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для

товарів і послуг, ноу-хау тощо;

V права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на

користування надрами та використання природних ресурсів, наданих

відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у

конвертованій валюті згідно із законами (процедурами) країни

інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

V інші цінності відповідно до законодавства України. Відповідно до

Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземні

інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України

в наступних формах:

V часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з

українськими юридичними та фізичними особами, або придбання

частки діючих підприємств;

V створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам,

філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб

або придбання у власність діючих підприємств повністю;

V придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого

майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання,

транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого

одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій,

облігацій та інших цінних паперів;

V придбання самостійно або за участю українських юридичних чи

фізичних осіб прав на користування землею, та використання

природних ресурсів на території України;

V придбання інших майнових прав.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися також в інших формах, які не

заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на

підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися на основі концесійних

договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне

виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних

і не відновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності,

пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності,

але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське

відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних

договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів

України або уповноваженим на це державним органом відповідно до

законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається

залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим ніж 99

років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені

законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою

України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про

спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво

тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до

законодавства України.

Господарська діяльність на підставі зазначених договорів (контрактів)

регулюється законодавством України.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий

бухгалтерський облік і складати звітність щодо операцій, пов'язаних з

виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в

установах банків України для проведення розрахунків за цими договорами

(контрактами).

Договори (контракти) мають бути зареєстровані у терміни та в порядку,

що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Положення про порядок

державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну

діяльність за участю іноземного інвестора затверджене Постановою Кабінету

Міністрів України від 30 січня 1997р. №112.

Майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що

ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з

метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів),

звільняється від обкладення митом. При відчуженні такого майна раніше трьох

років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку,

передбаченому ч. 5 статті 18 цього Закону.

Прибуток, одержаний від спільної інвестиційної діяльності за договорами

(контрактами), оподатковується відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних)

економічних зонах встановлюється законодавством України про спеціальні

(вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що

встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може

створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш

сприятливі, ніж встановлені Законом України «Про режим іноземного

інвестування».

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи

внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній

конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі

цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України

здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним

банком України.

При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті

України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування

інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України,

визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення

реінвестицій.

Об'єктами іноземного інвестування є всі об'єкти, інвестування в які не

заборонено законами України. Так, згідно із Законом України «Про

інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності в Україні може

бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди та оборотні кошти у всіх

галузях і сферах народного господарства України, цінні папери, цільові

грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші

об'єкти власності, а також майнові права. При цьому, забороняється

інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам

санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших

норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та

інтереси громадян, юридичних осіб і держави, які охороняються законом.

2. Створення сприятливого інвестиційного клімату.

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових,

економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній

діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний

клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні

інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки,

українська держава намагається створити сприятливі рамкові умови для

розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями

на базі ринкових відносин. Формується багато секторна система капітального

будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства. Розукрупнені та

приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос

робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення

інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями,

зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та

зростання споживчого попиту населення.

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для

інвесторів в Україні, належать:

1) рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

2) правове поле держави (законодавча база);

3) політична воля усіх гілок влади;

4) стан фінансово-кредитної системи;

5) статус іноземного інвестора;

6) інвестиційна активність населення.

За умов економічної кризи важливе значення має державна підтримка

реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також

впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної

активності.

Рівень розвитку продуктивних сил держави — один з найважливіших

чинників, що впливає на покращення інвестиційного клімату. Оскільки основні

джерела інвестицій формуються у виробництві, то велике значення має

зростання ВВП та національного доходу, що спрямовуються на нагромадження.

На жаль, до 1997 р. ми маємо стійке падіння цих показників. Ретроспективна

картина погіршується тим, що наша методика визначення ВВП суттєво

відрізняється від світової, на що вказує шерег вітчизняних і зарубіжних

вчених. Розподіл національного доходу на фонди споживання і нагромадження

та фінансування обігових коштів і основних фондів дає певну помилку у

визначенні розміру ресурсів для інвестування, але не такою мірою.

Зрозуміло, що в останні роки структура національного доходу змінювалась не

на користь фонду нагромадження і, перш за все, через інфляцію та стагнацію

виробництва.

Згідно з офіційними даними національні нагромадження в 1990—1995 рр.

коливались на прийнятному рівні від 26 до 30 %, а інвестиції з врахуванням

структурних зрушень в запасах — від 26 до 34 %. Але ці нагромадження та

інвестиції фактично не були профінансовані в 1992—1995 рр., а через

інфляційні процеси були спожиті.

В 1996—1997 рр. через подолання інфляції картина різко змінилась і

національні нагромадження та інвестиції в структурі ВВП і національного

доходу набули реального характеру. В 1997 р. за даними Держкомстату освоєно

10,42 млрд. грн. капітальних вкладень, що становить понад 10 % ВВП.

Основними джерелами фінансування були: кошти підприємств і кредити банків —

74 % від обсягу; держбюджету - 8 %; місцевих бюджетів — 5 % .

Важливим чинником, що впливає на інвестиційний клімат, є рівень

розвитку інвестиційної сфери, особливо активних її елементів — підприємств

і організацій будівельного комплексу.

Підприємства мають зношене та морально застаріле обладнання, але при

першочерговому їх переозброєнні можуть стати впливовим чинником активізації

інвестиційних процесів в Україні. Приватизація цієї сфери з залученням

іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.

Одним з найважливіших чинників покращення інвестиційного клімату в

Україні є створення адекватного ринковій економіці правового поля, яке

цілком залежить від політичної волі законодавчої та виконавчої гілок влади.

Так, наприклад, реалізація угоди про вільну торгівлю між Україною та РФ

дозволила вести торгівлю з Росією без стягування ПДВ, що значно покращило

інвестиційний клімат.

Загальне правове поле інвестиційної діяльності регулюється законами,

більшість з яких прийняті ще в 1991 р.

Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає рівність суб'єктів

цієї діяльності (вітчизняних та іноземних), гарантії прав власності, право

представництва, реєстраційний порядок організації діяльності. В законі

Страницы: 1, 2, 3